В однієї жінки було два сини. Старший продавав парасольки. Молодший фарбував тканини.
Коли світило сонце, у старшого сина ніхто не купував парасольки, а коли йшов дощ, у молодшого сина не сохнули тканини. Життя в жінки було сумним і безпросвітним.
Одного дня вона зустріла мудру людину, і вона дала їй пораду. З тих пір, коли світило сонце, вона раділа за молодшого сина, який успішно сушив свої тканини, а коли йшов дощ, вона раділа за старшого сина, в якого усі купували парасольки. І життя налагодилося.
Потрібно вміти бачити в житті хороше.
Послухає мудрий – і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради. (Книга притч Соломонових 1:5)