Щастя бродило світом і всім, хто йому зустрічався на шляху, виконувало бажання. Одного дня Щастя через необережність попало до ями і не змогло вибратися. До ями підходили люди і загадували бажання, а Щастя, природно, виконувало їх. І люди йшли, залишивши Щастя сидіти в ямі далі.
Одного дня до ями підійшов молодий парубок. Він подивився на Щастя, але не став нічого вимагати, а запитав:
– Щастю, ти чого сама хочеш?
– Вибратися звідси, – відповіло Щастя.
Парубок допоміг йому вибратися і пішов своєю дорогою. А Щастя… побігло за ним.
За все дякуйте… (Перше послання до Солунян св. ап. Павла 5:18)