Притчі 
ТРИ ЗНАКИ
Події відбувалися в Нью-Йорку в 1968 році.
У робочому кабінеті нотаріуса Еплбі відбулася дивна розмова. Чоловік із сивуватим волоссям, що сидів навпроти нотаріуса, затамував подих. Він, приватний детектив, уже багато чого бачив у своєму житті!
Утім заповіт, який залишив мільярдер Джон Дерек, виявився не таким уже й простим. Нотаріус пояснив: Дерек помер три місяці тому. Він був неодружений. У своєму заповіті мільярдер зізнався, що у віці 18 років у Дакоті у нього був зв’язок з однією дівчиною, і він пам’ятає тільки її ім’я – Джейн. Коли у листопаді 1933 року Джейн сказала йому, що вагітна, він утік, навіть не залишивши адреси.
У Нью-Йорку в нього справи йшли добре, і на схилі віку він побажав виправити свою помилку молодості, заповівши все своє багатство дитині, яка була в нього із Джейн. Та у заповіті було не тільки це. Аби переконатися, що дитина справді його, слід було неодмінно вказати, що його мати подарувала Джонові Дереку, її батькові, на уродини 3 вересня 1933 року.
Отож, детектива чекала непроста робота: знайти сліди Джейн та її дитини і дізнатися від неї чи її матері про характер подарунків у день народження.
Перевіряючи акти цивільного стану Дакоти, детектив врешті знайшов, що 18 травня 1934 року така собі Джейн Нортон зареєструвала дівчинку на ім’я Дейзі, народжену від невідомого батька. На жаль, мати і донька покинули Дакоту дуже давно.
Перевіряючи списки виборців усього регіону, детектив знайшов Дейзі за двісті кілометрів від місця її народження. Їй було 35 років, і вона важко заробляла на життя, працюючи офіціанткою в одному з бістро.
На запитання детектива про її матір вона відповіла, що та померла роком раніше. Жінка була безмежно здивована, коли він повідомив, що вона має прийняти спадщину від свого батька, про якого мати їй ніколи не розповідала. Але є одна умова. Треба сказати, який подарунок її мати подарувала батькові у 1933 році.
Донька про це нічого не знала; у неї також не було ні дядька, ні тітки, які могли б про це розповісти. Здавалося, що ситуація безвихідна.
Та ось Дейзі пригадала, що мати мала подругу, з якою ділилися усім. Можливо, їй щось відомо про це, однак де вона? Після нелегких пошуків детектив знайшов ту подругу в Нью-Йорку. Вона сказала йому:
– Звичайно, я пам’ятаю про подарунок на уродини. Бо це я дала його Джейн: то було цуценя.
Детектив привів спадкоємицю, а також подругу її матері до нотаріуса. У їхній присутності той розпечатав конверт із заповітом і прочитав: подарунком на уродини було цуценя. Таким чином Дейзі, позашлюбна дочка мільярдера, змогла стати власницею свого спадку.
Пророк Ісая каже нам: «Я розіллю на Єрусалим Свою благодать, мов річку». Так, у месіанський час Єрусалим, полишений, як ця американська спадкоємиця, буде сповнений розкішної спадщини. Це багатство Божого життя передасться передовсім за допомогою трьох знаків, трьох таїнств християнського втаємничення.
Для американки першим знаком, який підтверджував те, що вона донька, було свідоцтво про народження; для нас, християн, – це акт хрещення.
Другим знаком, на підтвердження першого, був подарунок на уродини, тобто цуценя. Для християн – це миропомазання, яке підсилює дію ласки хрещення.
І третім знаком для спадкоємиці був сам заповіт. А для християн – це заповіт Господній: «Це чиніть на спомин про Мене» (Лк. 22:19). І справді, через Євхаристію ми отримуємо повноту нашої спадщини – сопричастя з Богом, який є безкінечною Любов’ю.
ВЕРЕНФРІД ВАН СТРААТЕН
Це було 3 вересня 1994 року. Я брав участь у щорічному конгресі організації «Церква в потребі». Він відбувався в її штаб-квартирі у Кьоніґштайні, що в Німеччині. Скориставшись вільним часом, я відвідав головний офіс підрозділу, що займався поширенням «Біблії для дітей». Його керівник, пані Журовська, полька, люб’язно погодилася відповісти на декілька моїх запитань.
Вона розповіла, що цей проект стартував водночас із понтифікатом Івана Павла II, і що книжка вже опублікована двадцятьма чотирма мовами.
Мова йшла про ілюстроване видання на 96 сторінок, яке розповідає історію спасіння у доступній для дітей формі. Собівартість одного екземпляра дорівнює вартості поштової марки. У 1994 році вже вийшло 26 мільйонів екземплярів цієї книги!
Цю книгу безкоштовно роздають тим дітям, які не мають коштів, щоб її придбати. Діти, ясна річ, спершу розглядають численні кольорові ілюстрації і прагнуть знати, що на них зображено. А опісля хочуть прочитати текст, який пояснює їх. Таким чином це видання часто служить першою книгою для читання. Ба, навіть більше: якщо ідеться про деякі африканські мови, то це перша книжка, видана ними!
Усе це означає, що засновник організації отець Веренфрід серйозно сприйняв слово Євангелія: «Отже, йдіть, навчайте всі народи» (Мф. 28:19). Христос повертається до Свого Отця, але заповідає християнам продовжувати Його місію, хрестити і навчати аж до краю землі.
