Лев чатує

Лев, що в пошуках здобичі, ходить довкола вас, ревучи, проти якого застерігає у своєму першому посланні апостол Петро (1Пет. 5:8,9), може бути дияволом подружньої зради. Будьте обережні. Одного дня він може вдертися до життя вашого вірного, доброчесного, спокійного чоловіка або дружини. Часом аж надто спокійного. Якщо я правильно суджу з почутих слів, то тут не обійшлося без дещиці самовпевнености: «Як я могла собі уявити, що подібне може статися з нашою сім’єю?..» – зітхала одна жінка, довідавшись про невірність свого чоловіка. «Гріх не гідний мене», – вважав необхідним перед сповіддю уточнити той чоловік.

Бог дозволяє нас спокусити. Погляньте на Адама і Єву, Давида, Симона-Петра; прислухайтеся до загадкових Ісусових слів, звернених до останнього: «Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю…» У тих словах слід вбачати одне з джерел Божої педагогіки, можливість, що подарована людині, аби підтвердити свою вірність, запрошення до ще більшої любови.

Приготування до спокуси – це реалізм. Знання того, що ми вразливі, – смирення. Розуміння того, що наша друга половинка теж вразлива, – вияв здорового глузду. Дехто здригнеться: «Але ж я повністю йому довіряю!» Той, хто так вважає, нехай приглянеться краще. Можливо він помітить, що ця довіра – лише алібі, котре прикриває лінощі серця, прагне звільнити себе від пильности та постійного зусилля, якого вимагає любов. Така особа впевнена у своєму чоловікові чи дружині так само, як і в старій скрині, що стоїть в їдальні, – міцній, звичній, яку неможливо розбити. Однак, на жаль (!), чоловік чи дружина не є скринею. Тож будьте ревнивими! Тільки звісно, хай вам буде притаманна не та огидна ревність, що роз’їдає серця, а ревність із любови (адже існує ревність, що є доброю рисою любови), яка тримає людину насторожі, робить її пильною, закликає захищати того, кого любиш.

Якщо ревности з любови немає, то ви стаєте жертвою того, хто чатує. Це не створіння з плоті та крови, а «князь темряви». Звісно, відповідно до своєї звичної тактики, він скористається посередником, однак саме від лева слід себе убезпечити. Найкращим способом захисту тут є молитва. «Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси…» – Христос категоричний (Мф. 26:41).

Молитва, однак, не звільняє від боротьби: треба боротися, боротися разом чоловікові і дружині. Маю на увазі, що необхідно захищати, оберігати, поглиблювати подружню любов, адже, і ви це добре знаєте, любов – не крупний виграш, що впав із неба, але щоденна перемога. А той, хто каже: перемога, каже: боротьба. Всі ті, хто від неї відмовляються, дуже швидко опиняються в стані найменшого опору. Це сприяє помилковій безпечності: набравши швидкости, важко одразу ж помітити якісь зміни. Диявол терпеливий, він не кидається в поспішну атаку, він уміє вичікувати, часом довго, аби терміти[1] зробили свою справу; тоді він одним щиглем знищує сім’ю. Подружні пари, які так довго недбало ставилися до свого кохання, рідко коли оговтуються від поразки.

Коли зустрічаємо сім’ї, кохання яких після п’ятнадцяти, двадцяти чи тридцяти років спільного життя таке ж сильне, навіть сильніше, ніж на початку, це наводить нас на той самий висновок про необхідну боротьбу. Я спостерігав за такими сім’ями і розпитував їх. Хотів розкрити їхній секрет. Він дуже простий: ці подружжя не зазнали менше труднощів, менше спокус, ніж інші, але вони ніколи не мирилися з байдужістю, рутинністю, поразкою; їхня заслуга і перемога – у щоденній боротьбі. Виняткові люди? Ні. Однак бійці. І Господь із тими, хто бореться за кохання.

Очікую, що мені знову докорятимуть за те, що замикаю подружжя на ньому самому, подаючи подружню любов, наче фінал.

Краще закликайте подружжя, скажуть мені, забутися, віддатися, з головою поринути в невідкладні завдання, які перед ними стоять. Хіба не стосуються слова з Євангелія також і кохання: хто втрачає, той знаходить, хто прагне знайти – втрачає?

Мені тут пахне софізмом. Я вірю в необхідність зобов’язань, але також вірю або радше стверджую, що чоловік чи дружина, не опираючись щодня на міцну, наче скеля, любов, неймовірно вразливі у своїх діях. Скількох чоловіків і жінок я знав, які по роках активного життя покидали служити Церкві! Пояснення цьому одне: більш чи менш таємні любовні стосунки.

Немає кращих активістів Церкви, громади, як ті, хто щонайперше активні у своєму домі задля перемоги любови та благодаті.


[1] Терміти – перетинчастокрилі комахи теплих країн, що оселяються сім’ями у великих гніздах і є шкідниками деревини. – Прим. ред.

Наступна

Лист до пані Х

Скільки сімей створюються необдумано, без втручання здорового глузду, без поради Господньої! Як після цього можна ... Читати далі

Попередня

Наважитися бути щасливим

Багато років тому я був добре знайомий із молодим подружжям, чий шлюб лише по трьох ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *