Якийсь чернець старанно молився кажучи:
– Господи, Ти багатомилостивий і довготерпеливий, так чому ж врятувати душу так важко і чому пекло повне грішниками?
Він довго молився, ставлячи Богові це питання. І от, нарешті, представ перед ним Ангел Божий і каже:
– Підемо, я покажу тобі шляхи, якими ходять люди.
Вони вийшли з келії і Ангел повів старця в ліс.
– Бачиш того дроворуба, який несе на собі тяжку в’язку дров і не хоче скинути хоч трохи для свого полегшення? – запитав він. – Так само деякі люди несуть на собі свої гріхи і не хочуть каятися.
Потім Ангел показує старцю колодязь з водою і каже:
– Бачиш божевільного, який черпає з колодязя воду ситом? Так і люди каються. Черпають благодать прощення, а потім знову грішать і благодать витікає, як вода крізь сито.
Знову показує Ангел ченцеві чоловіка і мовить:
– Чи бачиш чоловіка, який поклав упоперек коня колоду і силиться верхи в’їхати у ворота, а колода в дверях застряє? Так люди свої добрі справи чинять – без смирення і в гордині – не знаючи їм ціну.
А тепер, сам старче, посуди, чи легко Богові рятувати таких людей, погоджуючи милість із правосуддям Своїм?
Бо якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом i серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся. (Послання до Римлян св. ап. Павла 10:9)