Один майстерний художник намалював картину і виставив її на глядацький суд. Усі розхвалювали її. І лише черевичник угледів дефект у намальованій сандалі.
Вислухавши його зауваження, художник негайно виправив картину.
Після цього черевичник так розгордився, що став говорити, нібито, і гомілка намальована невдало, і коліно, та і взагалі вся нога намальована невірно…
І тоді художник заявив:
– Нехай не судить черевичник вище за взуття!
* *
Те ж саме можна сказати і нам, коли ми беремося судити про те, у чому розбираємося дуже поверхнево.
Язик мудрих сповіщає добрі знання, а вуста нерозумних вивергають дурість. (Книга притч Соломонових 15:2)