Притчі 
«Релігійне виховання дітей ґрунтується на примусі, з яким малеча не завжди мириться, – заявив один чоловік. – А крім того, це – марні зусилля».
Парох відгукнувся на ці слова й у відповідь розповів таку історію:
«Чоловік, який не надто любив котів, одного ранку відчинив двері свого дому. Тієї ж миті всередину прослизнув кіт, який, вочевидь, цілу ніч чекав цієї нагоди. Чоловік прогнав його геть.
Наступного ранку кіт знову лежав на порозі дому, чекаючи, щоб його впустили. Чоловік упіймав тварину, узяв із собою до автомобіля, відвіз за місто й там покинув.
Однак минуло лише пів дня, і кіт знову сидів на порозі будинку, з очікуванням в очах дивлячись на двері. Роздратований впертістю тварини, чоловік ухопив її за шкірку, знову помістив в авто й відвіз туди, де вже не було людських осель. Деякий час кружляв незнайомими дорогами й ґрунтовими шляхами, а потім викинув кота назовні. Западали сутінки, і раптом чоловік усвідомив, що не знає, де він. На лихо, ще й автомобіль заглухнув і більше не заводився. Перед чоловіком постала перспектива жахливої ночі. Та цієї неприємної миті він згадав про кота. Прикликав його до себе, а потім рушив за ним, надіючись, що тварина знайде дорогу до людей. Так воно й трапилося. Після спільної мандрівки чоловік і кіт стали друзями».
КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ
Про котів кажуть, що вони особливо прив’язуються до тих, хто не надто їх любить. Так само, як пси, коти володіють дивовижною здатністю орієнтуватися в просторі, завдяки чому, незважаючи на великі відстані, завжди знаходять дорогу додому.
Ця коротка історія, в основу якої лягла проповідь, що її виголосив із нагоди урочистости миропомазання єпископ Оснабрюка Франц-Йозеф Боде, спрямована проти закиду, що хрещення та релігійне виховання дитині накидають, наперед примушуючи її до життя в певних рамках. Дехто у своїх висловлюваннях іде ще далі й будь-яку форму виховання називає насильством. Такі люди ігнорують те, що почуття безпеки, усвідомлення чиєїсь підтримки, певне спрямування, початкова довіра повинні бути передані й прищеплені людині вже в дитинстві. Це може відбутися лише за умови, якщо дитина зрозуміє, що існує певна єрархія цінностей, якщо її делікатно скеровуватимуть у правильному напрямі, опікуватимуться нею та якщо вона контактуватиме з авторитетною дорослою особою, яка буде для неї зразком.
Це правда, впливів, що їх людина зазнала в дитинстві, позбутися важко. Однак жодна дитина не зростає у порожнечі, поза будь-якими впливами. Можна, отже, відкинути власне релігійне виховання або забути про нього, однак потім, у зрілому віці, воно може нагадати про себе й розвинутися на повну силу.
ЦИТАТИ
- Найважливішого в житті спокою – дитячого спокою – однаковою мірою не можна ні зректися, ні вигадати. Олівер Гасенкамп (1921-1988), автор книжок для дітей і молоді
- Нечесно примушувати беззахисну дитину до релігійности. Вона повинна прийняти рішення самостійно й цілком добровільно тоді, коли досягне відповідного віку. Олександр Ніл (1882-1973), англійський педагог
- Ніл не помічає того, що дитина в жодному разі не може зростати поза зовнішніми впливами… Якщо Бога свідомо залишити поза дужками виховання, то дитина отримає «безбожне» виховання. У такий спосіб теж зазнає впливу – так само, як і тоді, коли зростала б, вірячи в Бога, – тільки протилежного. У кожному разі колись, коли дитина досягне зрілого віку, сама муситиме прийняти рішення. Кристін Гардер (із «Die Spur»:1/7)
БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ
- Еф. 6:4
