Притчі 
Нам потрібно бути одним із братом не в ідеальний, а в реальний спосіб. Не в майбутньому, а зараз.
Бути одним, а відповідно, і почувати те, що почувають наші брати. Приймати це до серця як щось своє, що ми зробили своїм із любові. Бути ними. І робити це з любові до… Ісуса в браті.
Вивільнитися з лабет твердого кам’яного серця і створити в собі серце тілесне, щоб любити братів[1].
“Відрізати”, щоб любити краще
Для досконалого досягнення здатності «стати одним» із кожним ближнім потрібно відрізати все, що нам у цьому може заважати.
Багато чинників може порушити наше налаштування любити.
Іноді нас щось відволікає, іноді нам заважає бажання поспішно висловити свою думку чи невчасно дати пораду. В інших випадках ми не надто схильні «стати одним» із ближнім, бо гадаємо, що він не зрозуміє нашої любові або ж нас стримують інші судження про нього. Ще за інших обставин нам перешкоджає прихований інтерес завоювати його для своєї справи.
А ще: ми не здатні «стати одним», бо наше серце вже заполонене власними переживаннями, власними болями, власними справами, власними планами.
Як же тоді ми можемо «стати одним» і як переживання, болі, тривоги нашого брата можуть увійти в наше серце?
Тут якраз і слід відрізати чи відкласти все те, що наповнює наш розум і наше серце. Так, “відрізати”, щоб мати більше свободи, більше радикальності в любові. “Відрізати”, щоб любити краще.
[1] Пор. Єз. 11:19: «І візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське»
