Притчі 
Здатність стати одним з іншою людиною охоплює всі аспекти життя і є найвищим проявом любові.
Живучи так, ми помираємо для себе самих, для власного «я» і для всякої духовної прив’язаності.
Так можна осягнути оте «нічого свого», до якого прагнуть усі великі духовні вчення, і оте звільнення від себе заради любові, яке реалізується в прийнятті іншого.
Ми вивільняємо простір для іншого, який завжди знайде місце в нашому серці.
«Стати одним» означає бути налаштованим учитися від інших, адже нам справді є чого повчитися в кожного.
Втратити Бога заради Бога
Практикувати вміння «ставати одним» з іншими нелегко. Для цього нам потрібно цілком звільнитися від себе: видалити зі своєї голови власні думки, з серця – почуття, з волі – будь-що, не давати слова навіть натхненням, втратити Бога в собі заради Бога, присутнього в браті, щоб ототожнитися з іншими.
Коли на перших порах нашого Руху я розмовляла з якоюсь людиною, яка бажала мені довіритися, я довго вправлялася в тому, щоб відкласти свої власні думки – бо ж відразу в голову приходила якась відповідь – аж поки вона не зможе перелити в мене все, що має на серці. І таким чином я була переконана, що врешті-решт Святий Дух мені підкаже саме те, що мені треба сказати.
Чому? Тому що оскільки я любила, “звільняючись від себе”, проявлявся Він. І я тисячі разів отримувала підтвердження тому, що якби я перервала цю людину на середині, я би сказала щось неправильне, непросвітлене, просто “людське”. Тоді як, дозволяючи з любові, щоб мій співрозмовник переливав у мене свої тривоги і болі, дозволяючи йому перекладати на мене його тягар, я знаходила відповідь, що вирішувала все, або спосіб, як йому допомогти.
