Якось посеред суворої зими в одній родині закінчилися дрова. Батько вийшов на околицю, знайшов мертве дерево і зрубав його.
Навесні він побачив, що з пня зрубаного ним дерева пробиваються пагони.
– Я був упевнений, – сказав батько, – що це дерево мертве. Тоді було так холодно, що від морозу його гілки тріскалися, ламалися і падали на землю, неначе в його корінні не залишалося і краплі життя. Тепер я бачу, що життя ще тліло в цьому стовбурі.
І, обернувшись до сина, він сказав:
– Запам’ятай цей урок. Ніколи не рубай дерево взимку. Ніколи не приймай рішення в неслушний час або коли в тебе поганій настрій. Чекай. Будь терплячим, погані часи пройдуть. Пам’ятай, що весна повернеться.
Отже, браття, будьте довготерпеливі до пришестя Господа. (Послання св. ап. Якова 5:7)