Притчі Якось одного проповідника запросили, щоб він виступив з проповіддю, але через невідомі причини, зала виявилася порожньою, якщо не рахувати молодого конюха, який сидів у першому ряду.
Проповідник подумав: “Чи повинен я говорити?”
І він наважився запитати в конюха:
– Окрім тебе, тут нікого немає, як ти думаєш, чи повинен я одному тобі проповідувати?
Конюх відповів:
– Добродію, я проста людина, і в цьому не розуміюся. Але коли я заходжу до стайні і бачу, що всі коні розбіглися, а залишився лише один, я все рівно дам йому поїсти.
Проповідник, прийняв близько до серця ці слова і розпочав свою проповідь. Він проповідував більше двох годин, і, закінчивши, відчув на душі полегшення. Йому захотілося почути підтвердження, наскільки гарною була його проповідь. Він запитав:
– Тобі сподобалась моя проповідь?
– Я вже сказав, що я проста людина і не дуже-то розумію все це. Але якщо я приходжу в стайню і бачу, що всі коні розбіглися, а залишився лише один, я все рівню його нагодую. Але я не віддам йому увесь корм, який призначений для всіх коней.
Як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння. (Перше послання св. ап. Петра 2:2)
