Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі

БУДИНОК ЗА 300 ДОЛАРІВ

Мохамед Юнус справді надзвичайна людина. Мільйони голодних людей у селах Бангладеша завдячують йому тому, що подолали крайню убогість. Завдяки йому вони змогли отримати гідне життя, забути про голод і декілька років платити за навчання своїх дітей.

За посередництвом мікрокредитів Грамін-банку чимало жінок змогли придбати насіння рису, квасолі і картоплі, щоб садити їх, споживати і продавати.

Тепер катастрофічно не вистачало житла. Після п’яти місяців мусонів у році благенькі житла сімей ставали справжнім ситом. Отож, Юнус взявся за проблему житла. Він попросив позику на житло у Центральному банку країни й отримав відповідь: не може й бути мови про позики для бідних. Юнус пішов у наступ: бідні мають дохід, вони займаються рільництвом і скотарством, вони шиють і тчуть, займаються гончарством і продають пиріжки. І це все завдяки мікрокредитам.

Але бюрократи з Центрального банку не хотіли нічого чути. Та Юнус не здавався. Йому вдалося зустрітися з директором банку. Той вислухав його, подумав і поставив єдине запитання, яке було важливим для банку.

– Ви впевнені, що бідні віддадуть ці гроші.

– Так, я в цьому впевнений. Вони завжди їх віддають. Для них – це єдиний шанс вийти із ситуації.

Директор помовчав, а відтак сказав.

– Згода, ви можете розпочати цю програму на засадах експерименту.

Саме таким чином за 12 років Юнусові вдалося надати нове житло 350000 сімей, з майже 100 % поверненням боргу.

Мохамед Юнус

У 1980 році його зразкова модель будинку отримала міжнародну премію в галузі архітектури. І цей чудовий будинок коштував лише 300 доларів!

Усі ми потребуємо житла, будинку, чи то в цьому світі, чи в іншому. Ісус говорить про житло, яке нам приготоване в домі Отця.

ФРЕДЕРИК ОЗАНАМ

Пригадую своє дитинство в Ірландії. У графстві Тіпперарі, незважаючи на великі нестатки, люди завжди залишалися оптимістами. Коли падав дощ, вони радісно віталися такими словами: «Growing weather!», тобто: Ось добрий дощ, який зростить траву для корів.

Ми відвідували невеличку школу, де вчилися читати і писати по-англійськи та по-ірландські. Якось узимку я забув одягнути пальто, тому не зміг піти додому на обід.

Яким же було моє здивування, коли я побачив близько двадцяти моїх однокласників, що вишикувалися у шкільному коридорі, тримаючи свої великі горнята. Двоє добре одягнених чоловіків наливали у них гаряче какао, а також роздавали апетитні канапки.

Увечері я попросив батька розказати мені, хто ті люди. Він сказав, що вони належать до Товариства Святого Вінкентія де Поля, яке у такий спосіб харчувало дітей з бідних сімей. Уже пізніше я зрозумів, чому вони це робили. Щоб наслідувати приклад Христа, який помножив хліби, аби нагодувати тих, хто не мав що їсти.

Товариство Святого Вінкентія де Поля існує не лише в Ірландії. Через двісті років після народження Фредерика Озанама (1813-1853) його осередки виникли у понад 130 країнах світу і налічують 200000 членів.

Фредерик Озанам

Як усе це почалося? У 1833 році Фредерик Озанам студіював право у Парижі. Разом із декількома студентами-християнами вони нагадували невіруючим приятелям усе, що християнство колись принесло в Європу: кафедри, університети, лікарні і т.д.

Невіруючі приятелі відповідали їм: «Це все дуже добре, але воно в минулому! Сьогодні християнство мертве. Де є ті вчинки, які показують вашу віру?»

Під великим враженням того ж вечора Озанам та його друзі принесли залишки своїх дров одній старій жінці, яка жила на мансарді будинку.

Озанам не хотів вдовольнятися лише пустими словами, що слід робити, а що не слід. Він закликав тих, які мали все необхідне, опуститися до того, щоб упокоритися і піти до бідних, розмовляючи з ними і стаючи їхніми друзями.

А ще Озанам каже, що любові до ближнього не достатньо. Він засуджує дикий капіталізм, який, за його словами, «зводить усе життя до обчислення прибутку».

Та найбільше він прагне братерства, братерства всіх Божих дітей.

Наступна

Хліб наш насущний дай нам сьогодні

КАЧИНА СЕНСАЦІЯ Це відбувалося у Нью-Йорку, через три місяці після трагедії 11 вересня 2001 року. ... Читати далі

Попередня

Нехай прийде Царство Твоє

ЩО НЕ ТАК? У час кризи кожен себе запитує: «Що не так?» Говорячи про кризу ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *