Притчі 
Старий Пепе щоранку запрягав у візок осла й возив до молочарні молоко від своєї єдиної корови. Осли, як відомо, від природи мають уперту вдачу, і чоловік деколи не міг змусити тварину рушити з місця. Врешті йому спав на думку давно перевірений спосіб. До хомута він прив’язав довгого прута, на кінці якого повісив жмут свіжої трави. Запашне зілля, увесь час гойдаючись перед самими ніздрями осла, манило його своїм смачним запахом і змушувало постійно йти вперед.
Якомусь чоловікові, що проходив поряд, стало шкода осла, із якого знущався господар, і він гукнув до Пепе: «Дай йому врешті тієї трави!»
Пепе, однак, запротестував: «Чому йому має бути ліпше, ніж нам, ослам, у нашому впертому прагненні досягти щастя?!».
КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ
Так само й ми постійно женемося за чимось новим, що спокушає нас своїми барвами й має, як думаємо, принести нам щастя. Однак щойно наближаємося до чергової мети, як воно вислизає з наших рук. Отож, ми теж є тими, із кого знущаються.
Утішає лише думка про те, що осел, виконавши свою важку роботу, поза сумнівом, отримає в нагороду свій жмут свіжої трави й зможе спокійно відпочити.
ЦИТАТИ
- Образи нездійснених бажань нищать справжнє відчуття щастя. Вольфдитріх Шнуре (1920-1989), німецький письменник
- Нове лежить за горизонтом, а ми всі – кочівники. Гельмут Бартельс, художник
БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ
- Еккл. 1:10; Іов 14:1.
