Притчі 
У Сантьяґо-де-Компостела група фламандських паломників зустріла земляка, що прибув із Мехелена. Відстань від Мехелена до Сантьяґо, що становить близько 1400 км, прочанин подолав пішки. У момент зустрічі він саме, знявши наплічника, наповнював водою мисочку, щоб напоїти песика, свого спраглого товариша, який супроводжував його в мандрівці. На шиях в обох висіли мушлі св. Якова[1].
Земляки запитали прочанина, скільки часу він уже перебуває в дорозі.
Чоловік сказав, що вирушив у подорож 2 квітня, а тепер закінчується липень.
Люди розсміялися. «Хіба не було б простіше поїхати разом із нами автобусом? Ми в такий спосіб зекономили 17 тижнів».
«І як ви використали цей час?» – запитав у відповідь паломник.
КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ
Після цієї зустрічі з фламандським прочанином у Сантьяґо-де-Компостела дехто з нас більше не наважувався називати нашу комфортну подорож паломництвом. Та це й зрозуміло, адже елементами справжньої прощі мають бути подолання труднощів, простота, відмова від того, що не конче потрібне, розмірковування над тим, що найважливіше, і – дещиця «пустелі», яка є відображенням шляху нашого життєвого паломництва. Долаючи таку дорогу, людина постає перед нами як homo viator[2].
Наше мандрування звелося до прибуття, нам не вистачає досвіду переживання дороги. Чи з користю й розумом використовуємо час, який «здобуваємо» завдяки швидким способам пересування?
ЦИТАТИ
- Час – це очікування на Бога, Який прагне нашої любови. Сімона Вайль (1909-1943), французька письменниця й філософ
- Найбільше часу люди витрачають на спроби заощадити його. Джон Стейнбек (1902-1968), американський письменник
БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ
- Лк. 24:13-35; 2Кор. 5:6-7; Євр. 11:13-16.
[1] Мушля св. Якова – символ прочан, що долають Шлях св. Якова – знамениту паломницьку дорогу до могили св. Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела. – Прим. пер.
[2] Homo viator (лат.) – мандрівник, прочанин. – Прим. пер.
