Персикове дерево

В одному садку поряд з ліщиною росло персикове дерево. Воно раз у раз із заздрістю поглядало на гілки сусіда, щедро усипані горіхами.

– Чому в нього стільки плодів, а в мене так мало? – не переставало бурчати безрозсудне дерево. – Хіба це справедливо? Хай і в мене буде стільки ж персиків! Чим я гірше за нього?

– Не зазіхай на чуже! – сказала якось йому стара слива, що росла неподалік.

– Невже ти не бачиш, який міцний стовбур і гнучкі гілки в ліщини? Ніж бурчати даремно та заздрити, постарайся краще виростити добрі соковиті персики.

Але засліплене чорною заздрістю персикове дерево не побажало дослухатися до добрих порад сливи, і жодні аргументи на нього не діяли. Воно тут же повеліло своєму корінню чим глибше вгризатися в землю і чим більше висмоктувати цілющі соки і вологу. Гілкам воно наказало не скупитися на зав’язь, а квітам перетворитися на плоди.

Коли минула пора цвітіння, дерево виявилося до самої верхівки обвішаним плодами. Наливаючись соком, персики тяжчали день від дня, і гілкам було не під силу утримувати їх.

І от одного разу дерево застогнало від натуги, стовбур з тріском надломився, а стиглі персики попадали на землю, де незабаром і згнили біля підніжжя незворушної ліщини.

«Поспішає до багатства заздрісна людина, і не думає, що убогість осягне її» (Книга притч Соломонових 28:22)

Наступна

Черемха і дрозди

У черемхи увірвався всякий терпець. З тієї пори, як дозріли її терпкі ягоди, життя не ... Читати далі

Попередня

Павук і стриж

Тричі павук був вимушений натягувати між деревами свою сріблясту павутину, і всякий раз, пролітаючи на ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *