Притчі 
Якось учень прийшов до наставника і запитав:
– Чи знаєш, що сказав сьогодні про тебе твій друг?
– Почекай, – зупинив його учитель, – просіюй спочатку усе, що ти збираєшся сказати через три сита.
– Три сита?
– Перш, ніж щось казати, треба тричі просіювати це. По-перше, просіювати через сито правди. Ти упевнений, що все, що ти хочеш сказати мені, є правда?
– Та ні, я просто чув.
– Дуже добре. Значить, ти не знаєш, правда, це чи ні. Тоді просіюватимемо це через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось добре?
– Ні, навпаки.
– Значить, – продовжував учитель, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але при цьому навіть не упевнений, що це правда.
– Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно почути мені те, що ти хочеш розповісти?
– Ні, у цьому немає жодної необхідності.
– Отже, – підсумував учитель, – у тому, що ти хочеш сказати мені: немає ні правди, ні доброти, ні необхідності. Навіщо тоді говорити це?
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. (Євангеліє від Матфея 12:36,37)