ЧИ БАГАТО ПОТРІБНО ЛЮДИНІ ЗЕМЛІ

pro-zhyttya2_37

Жив Пахом із сім’єю, мав клаптик землі, але сильно кривдив його панський управитель.

Заощадив Пахом трохи грошей і купив землі в іншому місці. Краще стало, і землі більше. Та тільки почув він, що в башкир можна купити багато землі майже задарма і навіки. Приїхав до башкирів, здивувався з їхніх звичаїв. Подарував красивий халат і 5 пачок чаю старійшині.

І сказав старійшина:

– Бери, де подобається і скільки захочеш, землі багато. Ціна на землю 1000 карбованців, скільки обійдеш за день. Тільки за однієї умови: до заходу сонця прийти до того ж місця, з якого вийшов.

Зрадів Пахом. За день багато обійти можна. Всю ніч не спав. Мріяв, скільки землі обійде і що з нею робитиме.

Уранці приїхали в степ. Загорілися очі в Пахома.

Земля рівна, як долоня, чорна, як мак, трава по груди. Підперезався Пахом і пішов лицем до сонця. Пройшов верст п’ять. Подумав, що завертати рано. Пройшов ще стільки ж. Озирнувся, башкир зовсім не видно, вирішив повертати. Йшов, йшов, став втомлюватися – саме обід наступив. Поїв хлібця з водою і знову легко пішов. Хоч жарко, а йде. Думає: “Годину терпіти, а століття жити”.

Пройшов і в цю сторону багато, хотів вже загинати, але вже дуже лощина сподобалася, прихопив і її. Пішов міряти третю сторону. По третій стороні трохи пройшов, а до місця верст п’ятнадцять. Повернув він прямо на натовп башкир. Важко вже йому стало йти. Ноги, що порізав і відбив, стали підкошуватися. Сонце опускається. Йшов, йшов, все ще далеко. Побіг. Сорочка мокра, штани мокрі. До тіла липнуть, в грудях немов міхи ковальські роздуваються, а серце наче молот б’є. Погано йому, а зупинитися боїться. Шкода землю втратити, що наміряв.

Підбігає вже близько, біжить з останніх сил. Сонце от-от зайде. До сонця близько, і до місця недалеко.

Побіг Пахом з останніх сил. Добіг до того місця, з якого почав, і впав руками вперед, до шапки дістав, яку вранці залишав. Коло замкнулося. Побіг працівник Пахомів, хотів допомогти із землі підвестися. А він мертвий лежить.

Викопав працівник Пахому могилу, рівно стільки, скільки він від голови до ніг захопив, – і закопав його.

Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. (Євангеліє від Матфея 6:19-21)

Наступна

УРОК МЕТЕЛИКА

У коконі з’явилася маленька щілинка, і чоловік, що випадково йшов побіля, довго спостерігав, як через ... Читати далі

Попередня

ПОТРІЙНО СИТО НАШОЇ МОВИ

Якось учень прийшов до наставника і запитав: - Чи знаєш, що сказав сьогодні про тебе ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *