Це сталося напередодні свят. Молодий хлопчина повертався з роботи автомобілем. Так було йому легко і радісно на душі, що завтра він зможе відпочити від метушні! Хотілося співати, до того ж, на вулиці буяла весна.
Мами з дітьми гуляли по тротуарах, підлітки збиралися в безтурботні компанії, старші люди насолоджувалися теплим вечором. Раптом хтось вибіг на проїжджу частину. Почувся сильний удар. Хлопчина вискочив з машини і з жахом побачив, що під колесами лежить дитина. Усе помутилося в очах у водія.
Зібрався натовп, хтось оглянувши дитину, сказав, що вона жива, але треба терміново відвезти її в лікарню. Поки приїде швидка допомога, пройде чимало часу. Хлопчина вирішив відвезти хлопчика на своїй автівці.
У лікарні він підбіг до лікаря і благав його скоріше щось зробити. Але лікар не квапився. Він запросив водія в ординаторську і на папірці написав суму, яку той повинен принести йому. Тоді він вирішить, що робити з пацієнтом.
– Добре, я принесу, але благаю, допоможіть хлопчикові, я дуже скоро повернуся. Прошу Вас, лікарю. Адже він може померти.
Минуло зовсім мало часу, і от він з необхідною сумою грошей злітає сходинками у відділення. Як з’ясувалося, лікар навіть не оглянув хлопчика. Той залишався сиротливо лежати в приймальному відділенні. Тільки жаліслива медсестра робила все, щоб зберегти в ньому останні проблиски життя.
– Ну що ж, підемо подивимося, що в нас там.
Несподівано лікар вжахнувся. Стогін відчаю вирвався з його вуст. Серце розривалося. На носилках помирав його власний син. Але час був втрачений. І вже ніхто не міг допомогти бідній дитині.
Усе попереднє життя в одну мить промайнуло перед очима лікаря, який миттєво посивів. Скільки разів він приносив додому нечесні гроші, які вимагав з пацієнтів.
От вже, дійсно, поступай з людьми так, як ти бажаєш, щоб поступали з тобою.
Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. (Послання до Галатів св. ап. Павла 6:7)