Притчі 
Коли професора Б. запитували про причини політичних конфліктів, він зазвичай розказував коротку історію, яка колись трапилася з ним.
Отож, прийшовши одного разу на лекцію, яку мав прочитати, за пів години до її початку, він почув, що з авдиторії долинає такий галас, начебто там відбувалася справжня битва. Переляканий професор рвучко відчинив двері, але не побачив у приміщенні нікого, крім двох жінок похилого віку, які щосили кричали, ображали одна одну й от-от були готові вдатися до рукоприкладства. Коли професор запитав їх про причину конфлікту, у відповідь почув, що вони посварилися за одне з крісел у першому ряду.
У залі на той момент було ще 199 точнісінько таких самих крісел.
КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ
Описана сварка відбулася насправді, і професор розказував про неї як про курйоз.
Абсурдність ситуації полягає в тому, що крісло – предмет конфлікту – не було нічим ліпшим за будь-яке інше й не стояло в кращому місці. Посварені жінки прагнули лише одного – поставити на своєму; поступитися означало для кожної з них визнати власну поразку.
Так само, як у дрібних, не надто важливих питаннях, люди поводяться й тоді, коли вирішують великі справи державної ваги. Загальні й суспільні конфлікти відрізняються від приватних тільки своїми масштабами. Зазвичай ідеться зовсім не про елементарні потреби; пусковий механізм конфлікту – питання про владу, а його бурхливий перебіг зовсім не відповідає значенню й важливості того, чим сторони бажають володіти.
ЦИТАТИ
- Той, хто хоче вести суперечку, нехай під час обговорення суперечливих проблем ніколи не торкається питань, яких ніхто не піддає дискусії. Йоган Вольфґанґ фон Ґете (1749-1832), німецький поет (із книжки «Максими і рефлексії»)
- Не надто приємно сперечатися з тобою, якщо хочеш лише захищати того, ким ти є, ким був і ким назавжди маєш намір залишитися. Про що ж мені сперечатися з тобою, якщо не можу надіятися на те, що зміню тебе. Карл Ґуцков (1811-1878), німецький письменник
БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ
- Сир. 22:24; Мф. 20:25-27; Мф. 23:6; Мк. 10:42-44; Мк. 12:39; Лк. 11:43; Лк. 14:7-11; 1Кор. 6:7-9.
