Притчі Вийшов розбійник на дорогу. Бачить, йде подорожній.
– Стій, віддавай усе, що маєш! – закричав розбійник.
– У мене для тебе дещо є! – відповів сміливець і таких стусанів надавав грабіжникові, що той ледве втік від нього.
Пройшов час, покаявся розбійник, прочитав, що для порятунку треба примиритися з тим, хто тебе скривдив.
– От-от, якраз для мене, – зрадів розбійник, пригадавши свою сутичку зі сміливцем, – і грошей не дав, і ще побив мене! Саме він мене і скривдив. Видно, знову доведеться йти на велику дорогу, розшукаю його, нехай покається.
* *
Покаяння добре починати не з інших, а з самого себе.
Чернець Симеон Афонський
Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. (Євангеліє від Луки 6:41,42)