Притчі Одна жінка запитала у священика, чи можна вірити ворожінням і гороскопам.
– Не можна, – відповів священик, – бо це гріх великий.
– Як же так? – здивувалася жінка. – Прочитала я нещодавно в гороскопі, що день буде невдалим. Але ж так і сталося: на ринку обважили, на роботі прикрості і з подругою посварилася.
– А ти не вір, – відповів священик, – і це не буде володарювати над тобою. Життя людини залежить від Промислу Божого, від її молитов, від трудів праведних. Повинна ти на милість Божу сподіватися, а не на те, що на шляху твоєму чорна кішка пробігла.
Але жінка вчинила по-своєму. Стала купувати ворожильні книги, читати газети з гороскопами і пророцтвами. І все в неї з того часу пішло шкереберть. Прочитала раз у гороскопі, що добре цього дня прикраси купувати, і купила золоті серги в циганів. А золото фальшивим виявилося.
Другого разу вичитала, що цього дня не можна лікуватися, і в лікарню не пішла, і через це тяжко захворіла. Згадала вона тоді, що священик говорив, та тільки пізно вже було. Бо попускає Господь збуватися пророцтвам, коли слабне людина вірою чи зовсім у безвір’ї живе, не на милість Його сподівається, а на лінії руки чи кавову гущу.
Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди. (Псалом 39:5)
