Якось у старенького священика хтось запитав:
– Чому бідні люди співчутливі до чужої біди, а багаті – ні?
– Виглянь у вікно, – відповів той, – що ти бачиш?
– Бачу дерева, автомобіль, гуляють діти…
– А тепер поглянь у дзеркало, – продовжив священик, – що там?
– Бачу себе, – пролунала відповідь.
– Так от, – промовив священик, – вікно зі скла і дзеркало зі скла. Просто до другого скла лише додали трохи срібла.
Браття мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи. (Послання св. ап. Якова 2:1)