“Відкриття”

Ховаючись під час Другої світової війни в бомбосховищах, я зі своїми товаришками читала Євангеліє. У ньому були такі слова: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 19:19). І ми себе запитували: «Ближній… Ким є той ближній?»

А він був там поряд із нами. Це була старенька жінка, яка щоразу ледве-ледве, насилу тягнучи ноги, діставалася до того укриття. Потрібно було любити її як самих себе; відповідно й допомагати їй кожного разу, підтримуючи її по дорозі.

Ближніми були і ті п’ятеро переляканих діток разом із їхньою мамою. Потрібно було взяти їх на руки і провести до їхнього дому.

Ближнім був і недужий, який не міг вийти з дому і сховатися в укритті, якому був потрібен догляд. Треба було до нього прийти, принести ліки і надати допомогу.

Наступна

Одна людина на раз

Ми маємо розширювати власне серце до розміру Ісусового серця. Як багато роботи! Але лиш це ... Читати далі

Попередня

Скажімо «ні» власним судженням

Як християни, ми покликані сприяти тому, «щоб усі були одно» (див. Ін. 17:21), а тому ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *