Отримав син першу в житті “двійку”.
Прийшов додому, ледь не плаче.
Побачила це мати і каже:
– Гаразд тобі, синку. Не переживай! Подумаєш – “двійка”. Діло житейське!
Отримав син другу “двійку”. Знову переживає, але вже менше.
А вдома знову:
– Не переживай, синку! Діло житейське.
За другою “двійкою” прийшли – третя, четверта, п’ята…
Побачила мати щоденник. За голову схопилася, сама ледве не плаче.
А син:
– Гаразд тобі, мамо! Адже це ж – діло житейське …
Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його. Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері. (Притчі Соломонові 13:25; 29:15)