Притчі 
«Титанік» от-от мав покинути корабельню, лишалося тільки пофарбувати його зовні. Навколо корпус корабля оточувало високе, як катедральний собор, риштування. Неприродно велика поверхня пароплава, виготовлена з найліпшої англійської сталі, вабила до себе багатьох людей, яким дуже хотілося щось намалювати чи написати на його боках: два імені, обрамлені серцем, «Щасливої подорожі!», «Привіт» та інші слова. Найбільше, однак, упадали у вічі два величезних слова, написаних червоною фарбою над ватерлінією: «Бога немає».
Та воно й зрозуміло, адже наймогутніший пасажирський лайнер світу був тріумфом техніки, гордовитим пам’ятником поступові. Ще трохи – і людина досягне всього, а Бога відправить на пенсію. Цього корабля, поза сумнівом, не переможе жоден шторм, а численні шпангоути захистять корпус від будь-якого ушкодження (якщо воно взагалі можливе), яке загрожуватиме цьому океанському велетневі.
Минуло ще трохи часу, і надписи, що донедавна виднілися на боках пароплава, зникли під шаром стійкої до атмосферного впливу фарби. Тільки величезні червоні літери, що агресивно пробивалися крізь барву, довелося замальовувати декілька разів.
Серед жертв корабельної катастрофи були й ті пасажири, які того нещасливого дня помітили на корпусі пароплава, наче зловісне марево, напис: «Бога немає».
КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ
Британський пароплав-експрес «Титанік» під час своєї першої океанічної подорожі 15 квітня 1912 року, як відомо, зіткнувся з айсбергом і пішов на дно. Із 2223 осіб, що перебували на кораблі, загинуло 1517.
Звичайно, описане вище аж ніяк не означає, що святотатська фраза спровокувала Бога прийняти рішення щодо знищення, як це, наприклад, представлено у вірші Г. Гайне «Валтасар» (див. Дан. 5). Постать спраглого помсти Бога, поза сумнівом, не відповідає тому Його образові, який знаємо. Однак використання «гібридного» поєднання заперечення Бога й катастрофи все-таки надає цій історії певних ознак типової ситуації.
ЦИТАТИ
- Те, що надто високе, довго не простоїть. Ґюрґ Роленгаґен (1542-1609), німецький поет
- Той, кому здається, що стоїть дуже високо, близький до свого падіння. Кристоф Мартін Віланд (1733-1814), німецький поет
- Якщо хтось надміру величається перед іншими, видає власну недолугість. Крістіан Морґенштерн (1871-1917), німецький поет
БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ
- Вих. 20:7; Пр. 16:4-5,18; Дан. 5.
