Притчі 
На старість імператор Карл став побожною людиною. Щоночі вставав із ліжка, щоб опівночі взяти участь у Святій Літургії. Навіть під час подорожі до Риму, навіть у Лоршському монастирі (там, куди особисто помістив свого ворога – Тасіла), коли наближалася північ, уставав, ішов до церкви й поринав у молитву. Продовжував стояти навколішки, освітлений відблисками свічок, що догорали, навіть тоді, коли чорна вервечка ченців уже давно зникла під монастирськими склепіннями. Однієї з таких ночей імператора налякала якась постать: до вівтаря непомітно для Карла наблизився одягнений у чорну сутану високий і кістлявий чернець, якого вів юнак у білих шатах. Застиг перед вівтарем у молитві, а потім, низько поклонившись, у супроводі світлої особи почав ходити бічними нефами. Переміщався так від вівтаря до вівтаря, аж поки, врешті, не зник.
Імператор протер очі й підвівся, однак ніяк не міг позбутися неспокою, який викликало в його серці запитання про те, ким був отой молільник. Під час богослуження його очі блукали обличчями ченців, однак того, якого шукав, так і не знайшли. Настоятель на запитання на цю тему відповідав мовчанкою, та врешті, однак, сказав: «Імператоре, вибачте! То був Тасіло».
Імператор Карл ужахнувся. «Той, який ще шість років тому скорився долі й помер?»
«Однак Тасілове серце залишилося в Лорші – його монастирі».
«А хто був із ним?»
Настоятель зібрав усю свою відвагу й сказав Карлові – суворому володареві королівства: «Згадайте, імператоре, про те, що ви наказали осліпити герцога: веліли йому дивитися на миску з розжареним вугіллям доти, доки його очі не висохли й не втратили здатности бачити. Хто був провідником Тасіла? Це знає лише Бог і… ваше сумління».
Імператор посипав голову попелом і розпочав піст, який тривав аж до тієї миті, коли він вирушив у дорогу до Риму.
КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ
Герцога Тасіла III Баварського під приводом того, що 25 років тому (!) він покинув в Аквітанії армію свого батька, Пепіна, тобто дезертирував, 788 року за наказом Карла Великого позбавили володінь, осліпили й відправили в Лоршський монастир, де він вів богопосвячене життя. 794 року імператор ще раз забрав його з монастиря, вимагаючи, щоб той «добровільно» зрікся свого герцогства. Того самого року Тасіло помер.
У своїй хроніці, написаній у XV столітті, Ульрих Фютрер описав видіння імператора.
Тривалий час придушувані докори сумління врешті таки цілковито охоплюють винуватця: саме таке, а не інше значення нічного видіння. Щасливий той, кого вони опанують, адже викличуть жаль і спричинять навернення!
ЦИТАТИ
- Кожна людина, релігійна чи ні, знає, що має сумління. Нерідко дехто робив спроби цей «голос сумління» звести до вимірів реальнішої дійсности й таким способом пояснити його… Ні, докори сумління, які переживаємо, не перетворюють нас на суддів самих себе. Відчуваємо щось значно потужніше. Голландський катехизм (Утрехт, 1966)
- Праведний живе вірою, яку посилює сумління. Романо Ґвардіні (1885-1968), німецький богослов
БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ
- 2Сам. 12:1-14; Сир. 13:25; Сир. 37:13.
