Мені завжди бракувало часу займатися власними дітьми. Робота, кар’єра, особисте життя. Але мої діти нічого не потребували, у мене вистачало коштів, щоб задовольняти їх шоколадно-комп’ютерні потреби. Я закривала очі на їх недоліки, вони ж прощали мені відсутність уваги.
Але ласкаве дитинство швидко минуло. Наступив складний підлітковий період. Перші взаємні звинувачення, перші справжні почуття. Я зробила жахливе відкриття: мої діти виросли без любові. Я мало займалася їх дорослішанням, не присікала погані вчинки і не навчила відрізняти зло від добра.
Після чергового непорозуміння я стояла на кухні, чистила цибулю, і сльози текли з моїх очей. Увійшла мама:
– Чому ти плачеш?
– Ти знаєш, така зла цибуля попалася. Адже є сорти, від яких не плачеш.
– Мабуть, цю мало поливали.
І тут я зрозуміла важливу річ: якщо дітей мало поливати, дбати про них у дитинстві, у своєму дорослому житті вони принесуть ближнім багато сліз.
Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним.(Книга премудрості Ісуса, сина Сирахового 30:2)