Притчі НОВА СУКОНКА
Софія готувалася до випускного балу після закінчення школи. Насамперед треба було придбати для цієї нагоди відповідну сукню. Разом з мамою обійшли багато крамниць і нарешті в одній з них побачили саме те, що обом їм дуже сподобалося: розкішна, оригінальна, вміло пошита сукня. Була тільки одна проблема – ціна, як на їхні можливості, досить висока. Таких грошей вони із собою не мали. Отож попросили продавчиню відкласти сукню на один день. Удома розповіли батькові про ту сукню і про те, як його донька буде гарно в ній виглядати на випускному. Сказали також, що бракує їм грошей, а коли батько запитав про вартість, назвали йому нижчу ціну, ніж насправді. Не були певні, що він погодиться купити таку дорогу річ, бо мали на той час певні фінансові труднощі, отож домовилися назвати меншу суму.
– Звичайно, купимо, якщо вона вам обидвом так сподобалася. Я охоче вас відвезу на авто до тієї крамниці, заодно й сам погляну на ту сукню, – сказав батько.
Мати з донькою розгублено перезирнулися.
– Але ж… Може, ми самі? – всіляко намагалися відмовити.
Переконати батька їм не вдалося, отож мусили сказати правду. Почувши їхнє зізнання, чоловік спалахнув від гніву:
– Чому ви так до мене ставитеся? Як можете так дурити! Як би ви відразу сказали правду, я б допоміг! А так не дам жодних грошей!
*
Багато часу потрібно, щоб виросло дерево, зрубати ж його можна за коротку мить. Довір’я будується роками, знищити його можна одним вчинком. Обман – наче наркотик, спочатку ми спробували маленьку дозу, потім трішки більшу. Він нас затягує і поволі втрачаємо контроль. Але правди, як шила в мішку, не втаїш. Завжди знайдуться люди або обставини, які проллють світло на правду. І тоді – біль, розчарування, втрата довір’я.
Найбільше нас болить обман близьких нам людей, деколи навіть сприймаємо його як зраду: я так вірив тобі, а ти мене підвів! І потім неймовірно важко повернути втрачене довір’я, бо обманута людина відчула біль, набагато гірший від фізичного болю, біль зневаженої гідности. Людина усвідомила, що для когось не стільки вона сама важлива, як те, що вона має чи може: гроші, становище, протекція. Вона стала інструментом, який хтось використав з вигодою для себе. А вона хотіла простого: «Я люблю і шаную – тебе, а не те, що ти маєш».
ЗАЧІСКА І САНТЕХНІКА
Дружина врешті не витримала і провокаційно запитала в чоловіка:
– Ти нічого не помічаєш у мені?
Він уважно придивився і висловив припущення:
– Ти, мабуть, була в перукарні?
– Була. Ще вчора.
– Вибач! Я був дещо заклопотаний і не звернув увагу на це.
– І чим же ж ти був так сильно заклопотаний, що не зміг звернути увагу на свою дружину?
– Та я тут дещо ремонтував. Ти казала, що там, де підключений шланг до пральної машини, витікає вода. Хотів відремонтувати і зірвало різьбу. Треба було все міняти, і я обійшов кілька крамниць і базарів, поки знайшов потрібну частину.
– І що ж, відремонтував?
– Так. Ну й заодно полагодив газову плиту. Трохи мав з тим мороки, бо робив таке вперше і не знав системи побудови плитки. Слава Богу, вдалося. Ага, і ще підніс вище сифон, який нам недавно поставили під умивальником. Ти скаржилася, що він заважає ставити відро на сміття. Я трохи підрізав пластмасові труби, отож проблему з відром вирішено.
– Так? – здивована дружина уважно роздивилась кухню. – Справді! А я й не помітила…
*
Бачу порошинку в чужому оці і не бачу колоди у своєму. Хочу, щоб помічали мою працю і не помічаю працю інших. Хочу, що до мене ставилися з повагою, а не думаю про те, як я ставлюсь до інших. Може, деколи варто глянути на себе й на світ довкола під іншим кутом зору? Я не маю надто великого впливу на зовнішній світ, на явища природи, на інших людей. Але я маю дуже великий вплив на те, що я роблю і що можу зробити в майбутньому. Я не можу змусити когось мене любити, але можу любити його. Не можу примушувати когось, щоб був доброзичливим до мене, але можу бути доброзичливим до нього. Не можу вимагати вдячности, але бути вдячним – можу. Це така своєрідна «обернена перспектива».
Люди з «оберненою перспективою» змінюють світ сильніше, аніж будь-які політики. Вони несуть світло там, де панує темрява. Як тепло від вогнища зігріває в холодну зимову ніч, так вони своїм теплом розтоплюють холод людських відносин. Або як склянка холодної води гасить спрагу в спекотний день, так крихта їхньої любови пригашує відчуття самотности і відчуження серед натовпу людей. Вони – немов сіячі, розкидають зерно добрих діл, учинків, оптимізму і надії. І хоч деколи треба багато часу, але це зерно обов’язково проросте і дасть плоди.
АНОНІМНА ДОПОМОГА
Коли Богдан став студентом, батьки купили йому комп’ютер. Сім’я була незаможною, і хлопець розумів, яким великим видатком це було для них. Дуже тішився, бо в навчанні отримав чималу допомогу.
Жив Богдан у гуртожитку, окрім нього, у кімнаті було ще троє хлопців. Якось, повернувшись після занять, Богдан виявив, що його комп’ютер зник! Спочатку подумав, що, може, хтось позичив для термінової роботи або просто пожартував, але згодом зрозумів, що комп’ютер просто вкрали. Пережив шок. Не знав, що скаже батькам, як усе пояснить. На душі йому було дуже тяжко. «Хто міг таке зробити?» – запитував себе. Почав всіх довкола підозрювати, став дратівливим і замкнутим. Хлопці з кімнати намагалися якось його потішити, але він вже не мав до них довіри: хтозна, можливо, хтось з них причетний до крадіжки? Через тиждень, коли вже цілковито втратив надію на віднайдення комп’ютера, несподівано виявив на своєму столі конверт з великою сумою грошей. На конверті було написано його прізвище і додаток – «на комп’ютер». Хтось підкинув йому гроші на новий комп’ютер. Богдан намагався довідатися, чи часом хтось не знає про походження конверта. Але всі робили великі очі: ми, мовляв, тут ні при чому. Автор несподіванки хотів залишитися невідомим. І якась дивна зміна відбулася в Богдановому житті. Щось зламалося в його дотеперішніх поглядах. Куди й поділася його недовірливість і замкнутість! Усіх тих, з ким мав справу, сприймав як друзів, адже хтось з них міг бути тим, хто допоміг йому в скруті. Світ став для нього радісним і надійним.
*
Анонімний гріх має потужну силу. Підозри, недовіра, обман розсіваються, як бур’ян, по людських відносинах. Плітки й наклепи здатні знищити добрі стосунки між друзями чи супругами.
Можливо, саме тоді настає час для анонімного добра. Воно має набагато потужнішу силу, ніж зло. Коли не знаю джерела добра, бачу його сіяча в різних місцях, на обличчях різних людей.
Гарним прикладом цього є день 19 грудня. Діти з нетерпінням чекають приходу того, кого можна вважати патроном анонімних сіячів – святого Миколая. Його постать переконливо свідчить, які великі плоди може принести посіяне зерно анонімного добра.
На вулиці утворилася яма, в яку ледь не в’їхав водій легкового автомобіля. Міг проїхати далі, але зупинився, пошукав гілку і прикріпив перед ямою, щоб застерегти інших водіїв. Це був сіяч анонімного добра, який врятував від аварії, можливо, не одне авто. Його імени ніхто не буде знати. Крім Бога.
