Притчі ГОЛУБЦІ
На консультацію до психотерапевта прийшло подружжя середнього віку. Як з’ясувалося, їхній подружній стаж нараховує майже 20 років, вони люблять і шанують одне одного. Однак мають проблеми, що створюють певне напруження й викликають невдоволення. Терапевт спочатку вислухав їх обох, а потім вирішив поговорити з кожним наодинці.
У розмові з дружиною психотерапевт попросив описати якусь ситуацію з подружнього життя, в якій вона почувається погано. Жінка відповіла:
– Мій чоловік дуже любить голубці. Мені вони не дуже смакують і не люблю їх робити, але, щоб зробити йому приємність, намагаюся часто їх готувати на обід.
У бесіді з чоловіком терапевт поставив те саме питання. Чоловік відповів:
– Моя дружина дуже любить робити і їсти голубці. Я не дуже їх люблю, але щоб зробити їй приємність, намагаюся цього не показувати.
*
Коли когось любимо, намагаємось робити щось добре, приємне для нього. Ми навіть готові на великі зусилля і пожертви. Деколи йдемо навіть на «малий обман» задля «добра» коханої людини. Але справжня любов не боїться правди, якою б болісною вона не була. Справжня любов завжди делікатна і обережна, щоб не завдати болю, але водночас щира і прозора. Ділиться радістю і смутком, мріями і тривогами.
САМОТНІЙ ЧОЛОВІК
До священика прибігла заплакана жінка. Розповіла, що її покинув чоловік.
– Скільки ви вже років у шлюбі? – запитав священик.
– Двадцять.
– І упродовж цього часу все було гаразд?
– Так, ми виховали дітей, працювали, дбали про дім, господарство…
– Може, у нього з’явилася інша жінка?
– Стверджує, що ні. Він сказав, що в нашому подружжі почувається втомленим і самотнім.
– А він це усвідомив щойно тепер? Раніше ви нічого не помічали?
– Ну, він пробував щось говорити про якісь там труднощі. Але я думала, що це несерйозно і не звертала на це уваги. Я була впевнена, що це якісь надумані проблеми і не переймалася ними.
*
Лікарі стверджують, що в лікуванні раку дуже важлива рання діягностика. Що швидше виявляють пухлину, то більше шансів на одужання. Не менш важлива рання діягностика в сімейних кризах. Не варто легковажити тим, що хтось із моєї сім’ї почувається погано. Не варто втікати від непростих розмов із супругом. Деколи те, що він хоче сказати, може бути для нас болісним, але тільки відкритість на правду може вилікувати недугу, що починає прогресувати.
Поки не пізно.
КОМПРОМІС
Дві сестри отримали в подарунок від батьків комп’ютерну гру. Ще не встигли її завантажити, як почали сперечатися: хто перший має сісти за комп’ютер. Кожна з них наполягала, що саме вона має починати гру. Батько спочатку прислуховувався до дівчат, а потім вимкнув комп’ютер:
– Я не буду вирішувати, хто – перший, а хто – другий. Порадьтеся між собою і, як дійдете згоди, повідомите. Тоді й увімкнемо комп’ютер.
Дівчата ще якийсь час пробували добитися від батька якогось рішення, але це не дало результату. Батько повторив:
– Я хочу, щоб ви знайшли рішення, на яке обидві погодитеся. Тільки тоді увімкнемо комп’ютер.
Дівчата розпочали переговори. Знайти вихід, який влаштував би їх обох, було нелегко. Але все ж таки дуже хотілося пізнати нову гру. Врешті підійшли до батька.
– І що ж ви вирішили?
– Ми домовилися, що кинемо жереб, хто має бути першим. А потім будемо засікати час, кожна матиме по пів години.
*
Мудрий компроміс – це не тільки справедливий розподіл якихось прав чи обов’язків. Це насамперед вияв пошани до іншої людини без втрати пошани до себе. Я шаную тебе і твої погляди і хочу, щоб ти пошанував мене і мої погляди.
У конфлікті програють дві сторони. В мудрому компромісі дві сторони виграють. Ситуація, коли одна сторона перемогла другу, не розв’язує конфлікту. Він надалі залишається і постійно виринатиме в майбутньому. Суть не в тому, щоб я виграв, а хтось програв чи навпаки. Суть у тому, щоб знайти третій вихід. А сила третього виходу може бути настільки великою, що породжує нову якість відносин між людьми.
Компроміс – це перемога без війни.
ОДНОКЛАСНИКИ
Коли його дружина зареєструвалася на інтернет-сторінці «Однокласники», він з зацікавленням спостерігав за її спілкуванням з різними людьми. Деколи навіть сиділа за комп’ютером до пізньої ночі. Тоді чоловік вирішив і сам подивитися, що це за явище. Зайшов на сторінку, зареєструвався, а потім почав переглядати сторінки знайомих. Зайшов також на сторінку своєї дружини. Було в неї кілька десятків друзів, різні фотографії і форуми. Він запросив її стати його другом. Наступного дня ранок у цій родині почався із претензій обуреної дружини:
– Навіщо ти зареєструвався? Я не хочу, щоб ти бачив мою сторінку! Я хочу мати якісь свої таємниці.
– Але ж ті твої таємниці читає кількадесят друзів.
– То інше. Ти – мій чоловік. Я не хочу щоб мій чоловік був у мене другом!
*
Біля серця деяких людей є застереження: «Супругові вхід заборонено». Ми завжди маємо якісь свої таємниці, секрети; щось, про що не хочемо нікому розповідати. І це наше право. Але буває так, що наші «секрети» ми готові обговорювати з усіма, крім найближчих людей: чоловіка, дружини. Ми навіть готові ділитися з іншими дуже особистими справами нашого подружжя. І так в результаті створюємо одне обличчя для супруга, а зовсім інше – для друзів. І живемо з таким подвійним обличчям, впевнені, що не про все потрібно йому чи їй знати. Що так ліпше для нашого подружжя.
І тільки іноді дивуємося, чому він чи вона нам не довіряє і чомусь почувається зрадженим.
