Згрішив син перед батьком. Але потім у своєму гріху щиро розкаявся. Тільки батько ніяк не хотів його простити, хоча був людиною набожною: до храму ходив, бідним допомагав. Скільки не намагався син з батьком примиритися – усе марно.
Переодягнувся тоді син жебраком, постукав у батьківські двері і просить:
– Винеси мені, добра людино, кусень хліба.
Батько дав йому хліба, а син тоді і каже:
– Адже це я, син твій. Чому ж ти над незнайомим жебраком зглянувся, а до мене жалості не маєш?
І батько його простив.
І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому. (Послання до Ефесян св. ап. Павла 6:4)