СЬОГОДНІ ТИ, А ЗАВТРА Я
Якось один дуже бідний хлопець (який ходив від помешкання до помешкання продавати товар, щоб оплатити своє навчання) виявив, що в нього в кишені тільки десять центів, а йому страшенно хотілось їсти.
Тоді він вирішив, що в наступному будинку попросить їжі.
Та від його сміливости не залишилося ні сліду, коли двері йому відчинила молода красива дівчина. Юнак наважився попросити тільки склянку води. А дівчина подумала, що, мабуть, він голодний, і принесла йому велику склянку молока.
Юнак повільно його випив, а тоді запитав:
– Скільки я вам винен?
– Нічого ви мені не винні, – відповіла дівчина. – Моя мати вчила нас ніколи нічого не брати за доброту…
– Тоді я вам вдячний від усього серця, – сказав хлопець.
Коли Говард Келлі, який уже був готовий здатися і закинути навчання, пішов із цього будинку, він відчув себе не просто фізично міцнішим, але й сильнішим у вірі в Бога і в людство.
Через декілька років ця молода дівчина тяжко захворіла. Місцеві лікарі були дуже стурбовані. Нарешті її відправили у велике місто, де скликали на консиліум спеціялістів, щоб ті вивчили її рідкісну хворобу.
Одним із цих спеціялістів був доктор Говард Келлі.
Коли він прочитав назву містечка, з якого прибула дівчина, у його очах блиснув дивний вогник. Він одразу підвівся, одягнув свій лікарський халат і пішов її оглянути. Говард одразу ж упізнав дівчину.
Він повернувся у свій кабінет, сповнений рішучости зробити все можливе, щоб урятувати її життя.
Доктор Келлі особливо уважно поставився до її випадку. І після довгої боротьби перемогу над хворобою було здобуто. Рахунок про оплату лікування він попросив передати йому для схвалення. Він подивився на нього, потім написав щось у куточку, і чек було відправлено дівчині.
Відкриваючи його, вона відчула страх, бо була впевнена, що решту свого життя їй доведеться його оплачувати.
Нарешті дівчина подивилась на рахунок, і її увагу привернув дивний напис у кутку, це були слова: «Повністю оплачено склянкою молока».
Підпис: доктор Говард Келлі.
Невідомий Автор
Коли хтось дає безкорисливо, життя завжди по вертає йому сторицею. |
ДОСКОНАЛІСТЬ – У РОЗМАЇТТІ
Бог перебував у Небі і дивився, як поводяться люди на землі.
Ті були в розпачі.
– У світі більше шести мільярдів людей, а мало хто здатен осягнути божественну велич любови! – зітхнув Господь.
Він бачив багато людей, які воювали між собою; подругів, які не визнавали своїх недоліків; багатих та бідних, розділених глибокою прірвою; здорових і хворих, далеких один від одного; вільних і рабів – і одного прекрасного дня Бог зібрав ангельське воїнство і сказав:
– Бачите людей? Вони потребують допомоги! Вам доведеться спуститися на землю.
– Нам? – перепитали ангели, зачудовані, налякані і схвильовані водночас, але сповнені віри.
– Так, ви маєте їм допомогти. Ніхто інший не міг би виконати це завдання. Послухайте! Коли я створив людину на Свій образ і подобу, кожну людину наділив окремими талантами. Я дозволив існування відмінностей між ними, щоб разом вони творили царство. Такий мій план.
Одні здобудуть багатства, щоб розділити їх з бідними.
Інші матимуть міцне здоров’я, щоб піклуватись про хворих.
Одні будуть мудрими, а інші дуже простими, щоб зродити між ними почуття любови, захоплення і поваги.
Добрі повинні будуть молитись за тих, які чинять погано.
Терплячий терпітиме нестримному.
Врешті-решт Мої плани повинні збутися, щоб людина могла ще на землі насолоджуватися вічним щастям. А для того, щоб виконати це, ви спуститеся до них!
– Про що саме йдеться? – спитали стурбовані ангели.
Тоді Господь пояснив їм їхнє завдання.
– Оскільки люди забули, що Я зробив їх різними для того, щоб вони доповнювали одне одного і таким чином творили єдине тіло; оскільки вони, схоже, не усвідомлюють, що Я хочу, аби вони були різними, щоб разом досягти досконалости, ви спуститеся до людей і суттєво від них відрізнятиметесь.
І Він дав кожному його доручення:
– Ти матимеш чудову пам’ять і дар зосередження: ти будеш сліпим.
– Ти матимеш красномовність тіла і будеш дуже творчим у вираженні: ти будеш глухонімим.
– Ти матимеш глибокі думки, писатимеш книги: ти будеш поетом і матимеш церебральний параліч.
– Тобі я дам дар любови; таких, як ти, на всій землі буде багато, і між вами не буде расової відмінности, бо у вас усіх буде схоже обличчя, очі, руки і тіло, неначе ви є кровними братами: ти матимеш синдром Дауна.
– Ти будеш дуже низького зросту, але твій шарм і почуття гумору доходитимуть до неба: ти належатимеш до маленьких людей.
– Ти сприйматимеш творіння таким, яким Я його задумав для людей: ти будеш розумово неповносправним. І поки інші перейматимуться науковими і технологічними досягненнями, ти насолоджуватимешся спогляданням мурашки або квітки. Ти будеш дуже-дуже щасливим, бо любитимеш усіх і не засуджуватимеш нікого.
– Ти житимеш на землі, але твій розум залишиться на небі, ти віддаватимеш перевагу слуханню Мого голосу, а не голосу людей: ти будеш аутистом.
– Ти будеш таким, як ніхто інший – у тебе не буде рук, і ти робитимеш все ногами і ротом.
Останньому ангелу Він сказав:
– Ти будеш генієм. Я заберу твої крила, ти потрапиш на землю з діркою в хребті. Люди виправлять твоє тіло, але тобі доведеться потрудитись, щоб перемогти. Ти матимеш мієломенінгоцеле[1].
Ангели відчули себе щасливими відзнакою Господа, але їм було надзвичайно сумно залишати небо для виконання своєї місії.
– Скільки часу ми житимемо, не бачачи Тебе, Господи? Скільки часу перебуватимемо далеко від Тебе?
– Не хвилюйтеся, Я буду з вами щодня. Крім того, це триватиме тільки 60-80 земних років.
– Добре, Отче, нехай буде за Твоєю волею. 80 років – це мить на годиннику вічности. Побачимось тут за мить, – сказали ангели в унісон і, схвильовані, спустились на землю.
Кожен із них опинився в лоні своєї матері, там розвивались 6, 7, 8 чи 9 місяців, і коли вони народились, їх прийняли з глибоким болем, страхом та тривогою.
Деякі батьки зреклися своєї місії; інші виконували її сердито і роздратовано; ще інші стали звинувачувати одне одного, аж поки не розірвали шлюб, а деякі плакали і з любов’ю прийняли свій обов’язок.
Незалежно від ситуації, – оскільки ангели добре знають свою місію, а їхніми чеснотами є віра, надія і милосердя, а також інші, якими керує любов, – вони вміють пробачати і терпляче йдуть дорогою життя, освітлюючи шлях усім тим, хто зумів їх полюбити.
Невідомий Автор
І сьогодні на землю продовжують спускатись ангели з високим духом і обмеженим тілом, вони продовжуватимуть прибувати, доки на планеті існуватиме людство.
Бог хоче, щоб вони були серед нас, щоб дати нам нагоду працювати разом із ними та щоб навчатися від них. А працювати – це служити; СЛУЖИТИ – ЦЕ ЖИТИ, а жити – це ЛЮБИТИ, бо життя нам було дане для цього. Той, хто не живе, щоб служити, не придатний, щоб жити. |
[1] Спинномозкова грижа. – (Прим. пер).