Притчі Майстра завжди смішило фальшиве самоприниження, яке видавало себе за смирення. Ось яку притчу з цього приводу він розповів своїм учням:
Двоє чоловіків пішли в церкву молитися – священик та псаломщик. Священик почав бити себе в груди й захопившись вигукнув:
– Я найгірший серед людей, Господи, не вартий Твоєї милості! Я – ніщо, повна нікчема, тож змилуйся наді мною…
Неподалік від священика молився й псаломщик, який також, у хвилі набожного заповзяття, почав бити себе в груди й заволав:
– Змилуйся наді мною, Господи! Я грішник, нікчема…
На що священик обернувся і, пронизавши того поглядом, кинув згорда:
– Отакої! Погляньте-но, хто тут претендує називатися нікчемою!
***
– Наведи хоч один приклад, яка може бути житейська, практична користь від духовності, – сказав скептик, який був налаштувався на палку суперечку.
– Хоча б і цей, – відповів Майстер. – Коли хтось ображає тебе, ти можеш підняти свій дух на таку височінь, куди не дістануть жодні образи.
