Притчі 
Десятий день народження на диво був дуже щасливий: прийшли всі запрошені гості, включно із вихрастими хлопцями, яких Галинка запрошувала вперше. Частуванням усі були задоволені, гралися та сміялися досхочу. Подарунки були неочікувано цікаві, яскраві і різноманітні. Коли вже діти розійшлися по домівках, і Галя з матусею почали прибирати, дівчинка побачила, що хтось із гостей колупнув десерт кілька разів і лишив на столі, майже не торкнувшись. От нахаба! Такою смакотою знехтував! Як може не сподобатися «Крем на десерт»?
Уперше почувши назву, ніщо не зачепить уяву чи смакові відчуття людини. Таке щось буденне, звичайне. Який такий крем? На який такий десерт… так?
А ось і ні. Для родини Галинки «КРЕМ-НА-ДЕСЕРТ» – це майже магічне заклинання. Це справжнє очікування щастя: смаковитого, горіхово-хрусткого, незвичного, пухкого, невагомого, шоколадного чуда!
Найдивовижніше те, що рецепт – найпростіший із тих, що їх тільки можна уявити. Витрат часу на приготування – хвилин п’ятнадцять. Звичайно, як будь-яке диво, що поважає себе, крем має трохи випробувати терпіння: набути потрібної форми, змінити консистенцію, подорослішати в холодильнику. І лише потім дати волю людським почуттям та вихвалянням.
Коли Галинка на прохання мами переписувала розпорошені на аркушах із зошитів, газетних і журнальних вирізках, шматочках календарних сторінок рецепти до нового записника, спеціально купленого для цієї важливої справи, першим вона занотувала саме рецепт крему на десерт як улюбленої страви.
«Розпустити одну столову ложку желатину в половині склянки (сто грамів) теплої води, ретельно помішуючи до повного розчинення.
Збити один літр сметани до подвоєння об’єму. Не припиняючи збивати, додати шість столових ложок цукрової пудри, чотири столові ложки какао та розчинений желатин. Відключити міксер та вмішати ретельно подрібнені ядерця п’ятнадцяти волоських горіхів. Перемішати, розлити у форми та поставити в холодильник на п’ять-шість годин. На бажання прикрасити шматочками шоколаду».
Найкраще, звичайно, готувати страву ввечері, напередодні свята, щоби не потрібно було весь час відчиняти дверцята холодильника й питати шоколадну спокусу: «Чи ти вже застигла?», «Чи не час тебе скуштувати?»
Галина навіть знала великий секрет рецепта, про який у кулінарному зошиті не згадувалося, бо ж мама й вона знають, а іншим і не треба. Сметану треба використовувати саме крамничну. Адже гарна жирна домашня може збитися в… масло! Одного разу саме так і сталося. На кухні була велика паніка! Поки Галинка бідкалася, матуся невдалий крем швиденько замінила на простеньку шарлотку. Гості й не здогадалися про катастрофу, але дівчатам тепер напевне було зрозуміло, що до чого.
У десять рочків Галя тільки допомагала матусі – колотила желатин, м’яла щосили на дошці качалкою горіхи, ложками вимірювала пудру та какао.
У чотирнадцять самостійно почала виробляти десерт, заздалегідь готуючи компоненти в різних мисочках на столі, щоби не відволікатися в процесі збивання.
У двадцять, коли зрозуміла, що серед найрізноманітніших десертів, тортів, тістечок, кексів, желе і пирогів такого крему ні в кого не куштувала жодного разу, нарешті вирішила запитати маму, звідки в родині з’явився рецепт. Історія виявилася такою ж банальною, як і назва. Колись шеф на роботі, святкуючи день народження, приніс пригощання: салатики, канапки й солодке. Десерт так сподобався колежанкам, що вони вмовляли його випитати секрет приготування в жінки. Він усе забував, тому вони одного вечора самі зателефонували йому на домашній номер та поговорили з господинею, вивідуючи кулінарні секрети. Інгредієнти і послідовність приготування виявилися напрочуд прості, а кінцевий результат – дивовижний. У радянській країні тільки так і поширювалися рецепти популярних страв – з уст в уста, а ще із журналів «Робітниця» або настінних календарів. Невідомо, як там у шефа, а в Галинчиній родині їство прижилося і стало святковим хітом.
Звичайно, час від часу поставало питання придумати романтичнішу чи апетитнішу назву для улюбленої страви. Наприклад «Мус для шоколадних вуст» або «Горіхова спокуса», ще було «Святковий шоколадний крем». Але все звучало надто пишномовно чи довго й не приживалося.
У двадцять п’ять Галя найбільше любила добирати посуд для розливання десерту. Якщо робити смакоту просто для себе та коханого, то можна використовувати пузаті великі склянки для компотів, одну порцію з’їв – і півдня ситий. Якщо для гостей і хочеться подати красиво – то «мартинки» або коньячні бокали невеличкого розміру. Але найкращий посуд для крему – це креманки під морозиво. З дитинства, з якихось сонячних дитячих кафе, де стіни були оздоблені, немов башти казкового замку, а з дверей та воріт виглядали дивні звірята і принци з принцесами. Морозиво там було найсмачніше: пломбір, политий вишневим варенням, для особливих ласунів посипаний шоколадом, а на додаток ще й горіхами! І воно завжди подавалося у важезній скляній креманці на товстій міцній ніжці… Доросла Галя навіть спеціально вишукувала їх у господарчих крамницях, щоби мати змогу створювати вдома неповторну атмосферу дитячого свята щоразу, як готувала крем.
Тепер, коли Галина очікує свого тридцятиріччя й подруг дитинства в гості (які нині живуть, до речі, за кількасот кілометрів), вона знає, що приятельки обов’язково з порога запитають, що буде на десерт, і зрадіють, як і в дитинстві, почувши назву улюбленої смакоти. Ще й у долоні плескатимуть. Хоча давно мають секретний рецепт, власних дітей та мільйони літрів сметани на додаток. Але однаково говорять: «Так, як ви готуєте, у нас не виходить!»
Рецепт: Крем на десерт
Інгредієнти:
- сметана – 1 літр;
- цукрова пудра – 6 столових ложок;
- какао-порошок – 4 столові ложки;
- волоські горіхи – 15 штук;
- желатин – 1 столова ложка з гіркою.
Розпустити желатин у півсклянки теплої води, старанно помішуючи до повного розчинення. Горіхові ядра ретельно подрібнити.
Збити сметану до подвоєння об’єму. Не припиняючи збивати, додати потрохи цукрову пудру, какао та розчинений желатин. Відключити міксер і вмішати горіхи. Крем розлити у форми й поставити в холодильник на п’ять-шість годин. На бажання прикрасити шматочками шоколаду.
Найкраще смакує в компанії друзів дитинства.
