«Лебеді»

– Мамо, як ти могла не встигнути на мій виступ? – Ляля не просто плакала, а ще й голосно схлипувала і слова вимовляла чи не по складах. – Навіть батько прийшов і Тара-а-а-а-а-сик!

Мама Олена вибачалася вже двадцять хвилин поспіль, розказувала, що зовсім не планувала того зібрання, що приїхали важливі інвестори, а вона виявилася головним доповідачем, що була велика зацікавленість у темі та багато запитань, що це дійсний успіх і початок вигідного проекту. Але, звісно, то були дрібниці, крихітні й банальні відмовки, якщо порівнювати з тим, що вона змогла прийти тільки на останній виступ осіннього концерту й не побачила, як майстерно та невимушено танцювала її красуня доня. Готувався виступ лише місяць, але ж Ляля так дивовижно виконала танок, що навіть старшокласники стоячи аплодували, і вона – Ляля – тепер шкільна зірка. А її любима матуся всього цього не бачила!

Тато Сергій і брат Тарасик нібито розуміли мамину ситуацію, але підтримували розпач Лялі й дивилися з докором.

Доня дулася навіть увесь наступний день. Мама ввечері принесла улюблені тістечка і нові, з яскравими обкладинками, зошити. Однак Ляля, яка не могла зазвичай відмовитися від смаколиків, навіть не доторкнулася, хоч і уважно подивилася на них. Напевне, боротьба всередині неї відбулася люта.

– На неї це зовсім не схоже, – сказав увечері тато.

– Так, я теж починаю хвилюватися. Ну що я могла зробити? Хоч як умовляла шефа, але не змогла втекти. Як на лихо, приїхали ці вкрай важливі партнери, яких чекали наступного дня, і негайно треба було представляти наш проект. Ми його розробляли півроку, нарешті отримаємо фінансування.

– Люба, я все розумію! Але ж… Ляля.

– І що робити? Тим паче в неї наступного тижня день народження.

– Мені здається, ти маєш лише один вихід – влаштувати їй таке свято, після якого всі образи забудуться, немов переддосвітній сон.

– Твоя правда, мій розумнику! Спробуймо. Попереду ще цілий тиждень. Гадаю, устигну придумати, як її здивувати, щоби реабілітуватися за пропущений концерт.

Що саме подарувати – уже давно вирішили, бо Лялька всі вуха продзижчала проханням про ковзани. Родина навіть домовилася, що в суботу напередодні самого свята всі разом поїдуть купувати презент. Список гостей – подруг і друзів зі школи та двору – донька теж ще місяць тому підготувала. Щоправда, правила його чи не щодня, залежно від того, з ким сьогодні посварилася чи помирилася, але то вже були дрібниці.

А от пригощання вони з мамою не встигли обговорити, і тут Олена мала простір для фантазії.

З понеділка на роботі серед колежанок був оголошений конкурс на найкращу страву. Переможниці була обіцяна картина, вишита стрічками. Ними захоплювалася і виробляла у вільний час Олена. Звісно, і сама постановка питання була незвична, і картини її занадто цінувалися, щоби подружки знехтували такою нагодою. І почалися перегони!

Хтось наступного дня приніс свої кулінарні записнички, деякі жінки обдзвонювали кумоньок та тітоньок, інші дівчата поринули в тенета Інтернету. І все це робилося, аби знайти найдивовижніший рецепт до дня народження восьмирічної дівчинки.

По совісті сказати, жінки насправді спочатку робили це для неї, але пошук незвичних рецептів так захопив усіх, що тепер вони майже щоранку захоплено розповідали новинки кулінарного мистецтва, і це тривало місяць поспіль уже навіть після Ляльчиної важливої дати.

У п’ятницю ввечері в оточенні найближчих подруг і найдосвідченіших куховарок Олена складала меню на неділю. Звісно, окрім страв, треба було скласти ретельний перелік продуктів, устигнути в суботу все закупити, заготовки зробити, десерти приготувати, ще й подарунок купити. Справ – сила-силенна!

Отже, загальний консиліум до пригощання вибрав: салати «Їжачок», «Жар-птиця» та «Соняшник», закуску «Заєць на грядці», фаршировані яйця «Сонечка», сирно-картопляні кульки, шпинатний крем-суп «Усмішка», парові курячі котлетки для справжніх героїв, гарячий шоколад із зефіром для майбутніх принцес, зіркове молочне печиво та «Лебеді», які саме й виграли конкурс.

Якщо всі попередні страви були хоч частково знайомі, тільки прикрашалися по-особливому, то про останню Олена взагалі чула вперше й уже втретє перепитувала та уточнювала деталі у володарки незвичного рецепта. Ганна Андріївна – головбух компанії, а за сумісництвом – гостинна ґаздиня, прекрасна господиня та бабуся чотирьох онуків, – добре зналася на нюансах дитячих свят і заспокоювала Олену:

– Ти, головне, не хвилюйся! Коли почнеш робити, воно саме вийде: тісто тут нескладне, крем зіпсувати неможливо. Желе приготувати – то й робити нічого. Крім того, ти завжди можеш зателефонувати мені в разі потреби.

У суботу зранку Олена попросила пробачення в дочки та не поїхала по подарунок, відпросилася. Хоча дуже хотіла! Через півгодини після того, як Сергій, Ляля й Тарасик рушили в крамниці (ото татові пощастило!), до неї прийшли дві подружки. З ними Олена домовилася про допомогу і, що найважливіше, про те, що таємницю сюрпризу буде збережено до завтра. Пощастило, що одна з подруг була ще й сусідкою.

Жінки хутко взялися до справи. По-перше, вони зайняли всі конфорки каструльками з овочами, яйцями, м’ясом – усілякими інгредієнтами для салатів. По-друге, найважливіше – узялися за головний десерт. В ідеалі, «Лебеді» мають бути саме лебедями, тобто об’ємними тістечками у вигляді птахів, які нібито пливуть по желейному ставку. Задум був шикарний, і жодна з подруг не пошкодувала, що визвалася підтримати маму вибагливої іменинниці.

Почали, звісно, з тіста. Воно дійсно виявилося нескладним. Тільки займало трохи часу, щоби по черзі вмішати багато яєць. Наступна процедура вичавлювання з кулінарного шприца майбутніх «птахів» зовсім розвеселила куховарок. Сусідку Тетяну лишили біля плити й призначили відповідальною за випікання. Олена ж із колежанкою Лесею взялися за приготування крему. Невеличкий секрет Ганни Андріївни полягав у тому, що вона замінила традиційний для еклерів заварний крем на інший, більш незвичний. І тут треба було попрацювати: відварити й охолодити манку, якнайдрібніше потерти лимон разом із цедрою, збити масло з цукровою пудрою й усе перемішати. Прочитавши вперше рецепт крему, Олена засумнівалася, чи дійсно він смачний. А тепер уже третю ложку поспіль їла та не могла відірватися.

– Ну годі вже! – сміялася Леся. – Лиши пташкам!

Коли Тетяна відправила до духовки третє деко з майбутніми тістечками, а на наступному поробила з тіста шприцом «шийки», дівчата взялися за желе. Ця смакота була всім добре знайома, але єдина річ викликала сумніви: з яких фруктів мало бути варення, щоб «озеро» набуло блакитного кольору? Від барвників відмовилися зразу. Після короткої наради куховарки дійшли згоди, що можна зробити «воду» зеленою, а екзотичним варенням із ківі та аґрусу (неймовірного смарагдового кольору) врятувала сусідка Таня.

Нарешті желе, розлите на два великі блюда, відправили до холодильника. Заварні заготовки охололи, крем теж загустів під впливом низьких температур. І тут почалося саме диво: перетворення кульок із тіста на величних птахів. Треба було акуратно зрізати з тістечка верхню частину та ділити її навпіл – то виходили крила. А човник, що залишався, наповнювали кремом. У нього акуратно поміщали шийку та крильця. Коли Олена під пильним наглядом подружок зробила першого птаха, до слова, вельми гарного, ті аж у долоні заплескали. І швиденько почали разом творити. За півгодини Олена з Лесею провели Таню, віддавши їй два великі «озера» з «лебедями» до завтрашнього дня, а самі взялися за салати, які давно вже чекали на їхню увагу та роботящі руки. Зробили вони все доволі вчасно, бо зовсім скоро у дверях, немов райдужний вихор, з’явилася Лялька, яка тримала новенькі ковзани – яскравого коралового кольору в білу горошинку.

– Які чудові! – милувалася мама, коли малеча зразу ж у коридорі скинула черевички та почала натягувати нове взуття.

– Скоріше б зима! – повторювала Лялька, походжаючи в ковзанах по всій хаті – «розношувала»…

Наступного дня все йшло за планом. Зранку родина поздоровила Ляльку з дорослішанням ще на один рік, тато з Тарасиком купили зранку величезний букет троянд, який і вручили іменинниці.

Мама закінчувала приготування смаколиків, чоловік та діти допомагали. Ляля як винуватиця торжества першою гарно вбралася й допомагала тільки в найбільш чистих справах: попрасувати скатертину, розставити прибори, розкласти серветки. Їй дуже сподобалися всі страви, які були приготовані для пригощання, так само як і її гостям: гарні, смачні, незвичні. Вони ласували, бавилися, разом роздивлялися подарунки. Коли пролунав пізній дзвоник, дітлахи на нього зовсім не звернули уваги. А за декілька хвилин мама внесла в кімнату велике блюдо, на якому розташувалося ціле зелене прозоре озеро з величними лебедями. Вісім із них на собі несли святкові свічки. Діти покидали іграшки та зібралися навколо столу.

Так, сюрприз повністю вдався! Такої чарівної смакоти Ляля більше ні в кого не бачила, не куштувала! Чи варто казати, що швиденько були з’їдені тістечка з обох «ставків». Кожен із гостей удома розповів про чудо-десерт, донька з мамою помирилися остаточно, а «Лебеді» зайняли почесне місце на святковому столі Лялі на довгі роки.

Рецепт: Тістечка «Лебеді»

Інгредієнти:

Тісто:

• вода – 200 мілілітрів;
• масло – 100 грамів;
• борошно – 1 склянка;
• яйце – 4 штуки;
• сіль – дрібка.

Крем:

• молоко – 2 склянки;
• манка – 3 столові ложки;
• лимон – 1,5-2 штуки;
• масло – 300 грамів;
• цукор чи цукрова пудра – 1,5 склянки.

Желе:

• вода – 1,5 склянки;
• сироп із варення або ягід – 0,5 склянки;
• цукор – за смаком;
• желатин – 20 грамів.

Напередодні приготувати желе та залити ним два великі блюда. Воно не обов’язково має бути зеленого чи синього кольору, лимонне жовте чи молочне біле теж матиме казковий вигляд.

Приготування тіста.

Воду з маслом довести до кипіння, додати борошно й швиденько та ретельно перемішати на вогні (одну-дві хвилини). Зняти з вогню та остудити до теплого стану. Додати по одному, гарно вимішуючи, яйця. Тісто заправити в кондитерський шприц, вичавлювати кругленькі тістечка. Насамкінець – за кількістю тістечок сформувати «двійки», які стануть шийками «лебедів». Тістечка випікати тридцять-сорок хвилин за температури сто вісімдесят градусів.

Приготування крему.

Відварити й остудити манку. Ретельно (до білого кольору) розтерти масло з цукром. Натерти на найдрібнішій тертушці або подрібнити блендером лимони разом зі шкіркою. Перемішати манку, масляно-цукрову суміш і лимонну кашку. Поставити в холодильник на двадцять хвилин.

Акуратно зрізати з тістечка верхню частину (третину) та розділити її навпіл – то майбутні крила. А човник, що залишиться, наповнити кремом. У нього акуратно помістити шийку та крильця. Викласти на блюда-озера із желе.

Гарно смакує та має казковий вигляд як на дитячому, так і на дорослому святі.

Зміст