Якось взимку учитель і учень прогулювалися берегом річки.
– Учителю, чому люди не розуміють одне одного? – запитав учень. – Люди прагнуть спілкуватися, читають книги, що розповідають про взаємовідносини, – і натикаються на невидиму стіну. Чому так? Невже не можна цьому навчити?
– Підемо зі мною, – сказав учитель і пішов по льоду на середину річки. – Поглянь вниз. Ти бачиш тут щось?
– Ні. Як я можу побачити щось крізь лід?
– Там, під кригою – цілий світ, невідомий тобі. Розтопи лід – і він стане водою, що дає життя цілому світу. Але пролий сюди воду – вона замерзне і лише зміцнить царство льоду. Той лід, про який ти говориш, можна розтопити тільки любов’ю.
Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, – віра наша. (Перше послання св. ап. Іоана 5:4)