Притчі Кілька Майстрових учнів вирушили в турпохід на високу, вкриту снігом гору. Повсюди панувала майже космічна тиша. Їм стало цікаво з’ясувати, чи є тут бодай якісь звуки нічної пори. Отож, натиснувши кнопку «ЗАПИС» на магнітофоні, вони залишили магнітофон біля входу в намет, в якому вляглися спати, а самі поснули.
Повернувшись до монастиря, вони включили магнітофон – жодного звуку на плівці. Абсолютна, Незаймана Тиша.
Раптом Майстер, котрий до того мовчки слухав запис, перервав мовчанку словами:
– Ви чуєте це?
– Що саме?
– Гармонію галактик у русі.
Учні тільки перезирнулися, зачудовані його словами.
***
Прив’язаність спотворює наше сприйняття – це була постійна тема Майстрових бесід.
Учням якось випала нагода отримати ідеальний приклад цього, коли вони почули, як Майстер запитав в однієї матері:
– Як поживає твоя дочка?
– Моя дорогенька доня? Як їй пощастило! Вона має такого чудового чоловіка! Він купив їй автівку, не відмовляє в будь-яких дорогоцінних прикрасах, яких тільки забажає, оточив прислугою. Подає їй сніданок у ліжко, і вона ніжиться в ліжку аж до обіду. Яка тільки благородна людина її чоловік!
– А ваш син?
– О, бідаха! Той одружився на справжній відьмі! Машину їй купив, осипає дорогоцінними прикрасами, найняв цілу армію служниць. А вона – до обіду валяється в ліжку! Навіть не встане, щоб приготувати чоловікові сніданок!
