Притчі Коли Майстер ще був малим хлоп’ям і ходив до школи, у його класі був один хлопчина, який його завжди жорстоко ображав.
Тепер, постарішавши й сповнений каяття, старий знайомий прийшов до монастиря й був прийнятий з відкритими обіймами.
Якось він згадав про своє колишнє жорстоке поводження, але Майстер, здавалося, нічого з цього не міг згадати.
– Невже ти нічого з цього не пригадуєш? – спитав його гість.
На що Майстер відповів таке:
– Я точно пригадую, як я все це пробачив!
І вони обидва захихикали, мов малі діти.
***
Одна мати спитала, коли їй слід починати виховання своєї дитини.
– А скільки їй зараз? – спитав Майстер.
– Вже виповнилося п’ять!
– П’ять років? Поквапся скоріш додому! Ти вже спізнилася на п’ять років.
***
Коли Майстер почув, що пожежа винищила ліс, який ріс неподалік від монастиря, він підняв на ноги всіх своїх учнів:
– Ми маємо заново висадити ці кедри, – сказав він.
– Кедри? – голосно дивувалися учні, не вірячи своїм вухам. – Але ж їм потрібно дві тисячі років, щоби вирости!
– У такому випадку, – сказав Майстер, – не гаймо жодної хвилини. Вирушаємо одразу ж.
