Притчі Створивши людину чоловіком і жінкою. Бог наділяє кожного з них рівною особовою гідністю. Кожному – і чоловікові, і жінці – належить визнати і прийняти власну сексуальну тотожність.
ЛАВІЖЕРІ
Через два роки після закінчення військової служби мене мобілізували до армії в Північну Африку. Однієї неділі моя військова частина зупинилася в містечку в Тунісі. Там була церква, і я пішов на месу. Наприкінці служби я сказав пароху, що серед тих, хто прислуговує, я помітив тільки європейців.
– Ви добре підмітили, – відповів мені парох.
Я ж його запитав:
– Що трапилося б, якби на недільну службу прийшов якийсь араб?
– Усе просто, – відповів парох, – європейці більше б не прийшли!
Мені тоді здавалося, що ця церква католицька тільки з назви[*]. Що стосується проникнення Церкви на африканські землі, то великий апостол Африки кардинал Лавіжері розглядав це питання з іншої точки зору.
Він хотів, щоб його Білі Отці і Білі Сестри не тільки вивчили арабську та інші місцеві мови, але щоб також говорили ними між собою!
До того ж, він хотів, щоб його місіонери одягали, як араби, халати без рукавів і бурнуси, та щоб, по можливості, харчувалися й мешкали, як вони. Принцип полягав у тому, щоб робити все для всіх, пристосуватися до способу життя місцевих народів у всьому, що є сумісним із християнською вірою. Але докладаючи цих зусиль, Лавіжері й сам натрапляв на велику перешкоду – становище жінки. В одному з листів за 1886 рік він писав:
«Я посвятив свої зрілі роки, щоб заснувати апостольську місію наших місіонерів-чоловіків. Тепер хочу використати роки своєї старости, щоб сприяти апостольській місії сестер, на мій погляд, ще важливішій за місію чоловіків у нашій Африці!»
У мусульманських країнах жінка традиційно відсторонена від участи в публічному житті. Отже, зайти в будинок, аби лікувати хворих жінок і виконувати виховну роль, можуть лише жінки-місіонери.
Якщо до цього додати ще й навчання африканських дівчат і жінок, тоді роль місіонерок справді вирішальна для майбутнього Африки. На щастя, помалу жінка стає подругою чоловіка, яка багато на чому знається, а не його річчю, яку можна купити і продати.
Лавіжері був цілком свідомий, що він багато вимагав від своїх черниць. Тому одній з них писав:
«Наш Господь особливо вимагає від Своїх апостолів любити, і любити заради Нього душі, до яких Він їх посилає.
Це єдина умова, яку Бог ставить перед святим Петром до того, як його вибрати: Петре, чи ти любиш Мене? Та щоб по-справжньому любити Ісуса, треба відкинути все інше».
* * *
ЯК ПРОМІНЬ СОНЦЯ
Один сорокарічний чоловік розповідає про своє подружнє щастя:
Одружуючись зі своєю дружиною, я знав, що вона не відповідає моєму ідеалу краси. Втім, тепер я можу ствердити, що моя дружина – найкрасивіша з усіх, кого я коли-небудь бачив. Бо її обличчя закарбувалося в моєму серці.
Щастя жити з нею – це не якісь буденні, а дуже теплі відчуття. До того ж, я усвідомлюю, що моя любов робить її красивою. Як це пояснити? Це як промінь сонця на рослині.
[*] Католицька Церква отримала свою назву від лат. Ecclesia Catholica, що означає «вселенська церква»