Притчі Регулювання народження є одним із аспектів відповідального батьківства і материнства. Законність намірів подружньої пари не виправдовує вживання засобів, морально неприйнятних (наприклад: пряма стерилізація або контрацепція).
ІСТОРІЯ КОХАННЯ
Ця любовна історія почалася в Інсбруку, в австрійських Альпах.
Крістіана й Міхаель були студентами-медиками. Крістіана згадує:
– Коли я вперше побачила Міхаеля, він нагадував мені півня, навколо якого походжають кури.
Крістіана була серйозною дівчиною. Вона походила з сім’ї протестантів, з міста Ульма, що в Німеччині.
Міхаель, досвідчений альпініст, був родом з Тироля. Він виховувався в католицькій родині, але відтоді, як прочитав одну книжку, яка пояснювала, що світ повстав як результат випадковости, втратив віру. Ще більше його до цього спонукало бажання позбутися Десяти Божих заповідей.
То було кохання з першого погляду: Міхаель бачив тільки Крістіану. Сором’язлива Крістіана також закохалася в красеня-тирольця. Але коли вона сказала йому, що, на її думку, чоловік і жінка повинні відмовитися від співжиття до шлюбу, Міхаель страшенно здивувався. Вона була першою дівчиною, яка йому це казала!
Міхаель почав розважати над своїм колишнім способом життя і віднайшов свою віру дитинства. Невдовзі він познайомився з доктором Ернстом, батьком Крістіани. У ньому він пізнав не тільки відомого лікаря і глибоко віруючу людину, але також протестантського медика, який захищав позицію папи Павла VI стосовно контрацепції!
Міхаель одружився з Крістіаною в протестантському храмі Ульма, і двоє медиків повернулися працювати за фахом у Тироль.
Дуже швидко поширилися чутки, що новоприбулі лікарі відрізняються від інших. І справді, вони не призначали протизаплідних засобів.
Міхаель каже, що чимало жінок, які виходили від нього розлючені через таку відмову, поверталися до нього через роки. Вони казали, що таблетка не вирішила їх проблем ані з медичної точки зору, ані з людської, ані з точки зору їхніх подружніх відносин.
А Крістіан підсумувала:
– Досвід показує, що папи мають рацію.
А Мати Тереза казала:
– Природне планування народжуваности – це ніщо інше, як вміння володіти собою на користь взаємної любови в подружжі.
* * *
Перелюб і розлучення, полігамія і вільний союз є важкими образами гідности подружжя.
ІНҐЕБОРҐ
Після Другої світової війни мільйони сімей були вигнані зі Східної Європи тільки через те, що носили німецькі прізвища.
Саме так Інґеборґ, молода жінка із Судетів, приїхала в Західну Німеччину з чотирма малими дітьми і без копійки. Врешті вона знайшла якийсь непевний притулок у вологому і темному бункері, що слугував складом боєприпасів під час війни. Саме там її знайшов чоловік Віллі, повернувшись з радянського фронту. Саме там у розпал зими на світ прийшла їхня п’ята дитина. Це був білявий хлопчик з блакитними очима, як і його брати й сестри та мама з татом. Батько сім’ї Віллі був монтажником за фахом, і роботи йому не бракувало. Відбудовувати треба було цілу Німеччину.
Поволі цей здібний працівник і відповідальний чоловік зумів покращити ситуацію в сім’ї. Спершу вони винайняли двокімнатну квартиру, потім замешкали в невеличкому будинку із садом. Інґеборґ віднайшла радість життя і, здавалося, щоразу, коли народжувала, то все більше молоділа. Її краса й енергійність привертали не один погляд. Вона вміла гарно одягатися і раділа своїми успіхами.
І ось вона знову завагітніла. Народження дитини відбулося без ускладнень. Та коли батько побачив дівчинку, яка вперше закричала, він був шокований: у неї було темне волосся і чорні очі. Він вигукнув:
– Це не моя дитина!
Його дружина взяла дівчинку, яку їй простягнула акушерка, притиснула до себе і сказала:
– Ні, вона не твоя, але моя, і я її залишу!
Розлючений Віллі закричав:
– Якщо ти залишиш її, то втратиш мене!
У найближчі дні життя набрало свого звичного ритму, але подруги не розмовляли. Між ними постала стіна. І ось через три тижні після народження дитини Інґеборґ потрапила в серйозну аварію. Її нога була зламана, і, щонайважливіше, осколки понівечили її обличчя. Вона видужала, але втратила свою красу.
Врешті вона попросила пробачення у свого чоловіка. Той обняв її і сказав:
– Ти моя Інґеборґ. Не важливо, чи твоє обличчя понівечене, чи ні, я тебе кохаю такою, якою ти є.
Маленька Верена, наймолодша дитина, стала улюбленицею усієї сім’ї, зокрема і великодушного батька.