Притчі Пошанування доброго імені і честі людей забороняє всілякі вчинки або слова обмови чи наклепу.
СУД
Церква вчить, що треба поважати добре ім’я інших людей. Щоб показати важливість цього, я хотів би надати слово одній акушерці. Вона розповідає, як підло було завдано удару по її доброму імені.
«Тоді мені виповнилося двадцять п’ять років, і я вже була одружена. Ми приїхали в ту комуну через роботу мого чоловіка, але навіть проживши там два роки, не стали для них своїми. Управління здоров’я не давало мені дозволу на роботу в цьому районі, позаяк тут уже було дві акушерки.
Якось уночі мене зненацька розбудив грюкіт у вхідні двері. Я відчинила вікно другого поверху, і якийсь дуже схвильований молодий чоловік крикнув мені:
– Ходіть швидко, моя дружина зараз народить.
І додав:
– Я намагався зателефонувати двом іншим акушеркам, але мені не вдалося їх застати.
Я сказала йому, що не маю дозволу на роботу.
Він відповів:
– Ми вже колись втратили нашу першу дитину під час пологів і не хочемо втратити ще й цю. Благаю вас, ходіть– но скоріше!
Я швидко одягнулася і пішла за ним. Цей чоловік на ім’я Генрі провів мене до невеличкого будиночка, де я побачила його дружину, що скорчилася від болю. Вона з вдячністю поглянула на мене і невдовзі народила маленьку Маргариту. Бідолашній малій пуповина обвилася навколо шиї, і вона задихалася. Мені вдалося звільнити її, і вона вперше скрикнула, від чого нам усім полегшало.
Через тиждень я отримала повідомлення, згідно з яким повинна була з’явитися 5 жовтня о 15.00 у суд першої інстанції в справі серйозної провини супроти професійної етики. Я була обурена. Зайве казати, що ця звістка швидко розійшлася по цілій комуні.
«Здається, нову акушерку викликали в суд. Нелегальна робота, недобросовісна конкуренція. Недарма всі давно підозрювали, що щось з цими людьми, які прийшли невідомо звідки, негаразд!» – поговорювали люди.
Нарешті після багатьох безсонних ночей настав день іти до суду. Мене звинуватили в тому, що я нелегально виконувала свою роботу і потайки склала недобросовісну конкуренцію тим акушеркам, які мали дозвіл на роботу. Я намагалася встановити правду такою, якою її досвідчила. Проте суддя заявив, що він тут не для того, щоб підтримати мою тенденційну версію, а щоб застосовувати закон. Мене засудили до тижневого ув’язнення. Для мене світ завалився. У двадцять п’ять років на мене завели справу, я втратила репутацію, моє майбутнє було зруйноване.
Коли мій чоловік повернувся увечері з роботи, я розповіла йому про це жахіття. Він сказав мені:
– Не засмучуйся, ми наймемо адвоката і також подамо до суду.
Я нагадала, що в нас немає заощаджень. Він відповів:
– Неважливо, скільки це коштуватиме! Навіть якщо ми позичимо гроші, ти будеш реабілітована.
Це мене надзвичайно піднесло на духу!
Усе сталося так, як казав мій чоловік. У суді другої інстанції адвокат викликав Генрі, батька маленької Маргарити, щоб той став свідком, і правда стала ясною, як білий день. Я виграла суд і відновила своє добре ім’я, таке необхідне в моїй професії.»
Отож, будьмо дуже уважні в наших розмовах, щоб поважати репутацію інших людей. Як і нам, їм вона потрібна в житті.
