Незвичайні історії – Частина 4

Тьєрі

Ось доволі дивний лист 20-тирічного юнака:

“Я потрапив до в’язниці, коли мені було сімнадцять. Привело мене сюди моє вкрай невпорядковане життя. Коли я був ще на волі, то постійно нарікав. Я не любив життя. Часто я задурманював себе наркотиками, алкоголем. Сп’янілому, мені було добре. Нещасним дурнем – ось ким я був! Якби я знав, що буде завтра! Я не знав, що таке щастя.

Разом із друзями – панками та скінхедами – я проповідував анархію, ненависть та переконання, що нікому не можна довіряти. Ми плекали помсту – око за око, зуб за зуб! Коротко кажучи, при такому шаленому способі життя я був неспроможний помітити щастя: це щось зовсім відмінне від того, у що я вірив. Щастя – це успіх у житті, це краса, кохання, це вміння давати. Але я не розумів у цьому нічого. Я жив лише примхами, фантазіями та наркотиками… Моя слабкість, моя безвольність привели мене до краю прірви. Чорний вихор, в якому я обертався, невблаганно тягнув мене на дно. Я відчув себе в полоні смерті, у неволі жаху! Під впливом героїну я будував повітряні замки – тепер усе зникло! Моя уява і надалі перебувала в мареннях – тепер у смутку і розгубленості, допоки одного дня не дійшло до катастрофи.

Я ночував у порожніх смітниках посеред міста чи в чужих пивницях. Мізерні кошти, які мені вдавалося “роздобути”, я витрачав на наркотики й алкоголь. Як результат – повний занепад! Хіба можна мати щось спільного з такою людиною, як я? Друзі покинули мене, родина відреклася. Пустившись берега, я чинив злочин за злочином, допоки не опинився, закутий у наручники, у комісаріаті. Потім були суд, прокурор і, нарешті, в’язниця.

Перше, що спало мені на думку в тюремній камері: як звідси вийти? У моєму серці вирувала ненависть. Я бачив лише стіни, колючий дріт, ґрати на вікнах – більше нічого. Так, це було життя, але яке чорне! Я навіть подумав про самогубство, і ця думка довго мене не покидала. Я ненавидів людей – геть усіх! Приблизно через місяць після ув’язнення, коли я все ще бунтував у гніві, хтось дав мені Господню молитву. Для мене це був просто клаптик паперу з написаними на ньому словами. Не більше. Деколи я перечитував молитву так, як перечитують вірш, потім сховав її між свої папери і забув про неї.

Минуло трохи часу. Якось, впавши в розпач – такий, що навіює думку про самогубство, – я намагався знайти якусь розраду, тому взявся переглядати листи, які інколи надсилали мені родичі і друзі. Беручи цей стос паперів, я помітив, що з нього випав маленький клаптик із Господньою молитвою. Не знаю чому, я прочитав її раз і вдруге, намагаючись вловити зміст. І раптом щось трапилося – щось приємне для мого тіла і душі. Так буває, коли довідаєшся про якусь добру новину. Я вмить розслабився і лежав на своєму матраці аж до вечора в блаженному настрої, якого в мене ще ніколи не було.

У наступні дні я перечитував цю молитву знову і знову. Я відчував потребу говорити про все, що вона в мені пробуджувала і попросив вас, отче, принести мені Біблію. Щодня я читав її невеликими фрагментами, а також почав молитися. Моя душа і тіло зазнали величезних змін: я відчув мир і безпеку, а моя віра міцніла з кожним днем”.

Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні. Смиріться перед Господом, і піднесе вас. (Послання св. ап. Якова 4:8,10)

Трістан Бернар

Один журналіст якось запитав письменника Трістана Бернара, що він думає про ясновидців.

– О, я невисокої думки про них, – відповів він. – Якось я ходив до однієї ясновидиці. Коли я постукав у двері, вона запитала: “Хто це?”

Тактовність

Яків, король Англії, радиться з двома єпископами англіканської Церкви – Ендрю і Нейлом:

– Мені потрібні гроші. Як ви вважаєте, можу я взяти їх безпосередньо у своїх підлеглих, не обговорюючи це питання в парламенті?

– Безперечно, що можете, – відповів Нейл.

– А яка ваша думка, Ендрю? – продовжував король.

– Я не досить компетентний у фінансових справах, – сказав Ендрю.

– Але ж не прибіднюйтесь, – наполягав король. – Я лише хочу знати вашу думку.

– Гадаю, – відповів Ендрю, – що ви можете взяти грошей у Нейла, оскільки він дозволяє, проте в інших – ні.

«За всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Євангеліє від Матфея 12:36,37)

Він мусить допомогти

У 1847 році отець Боско купив будинок для своїх вихованців – хлопців, які до того були волоцюгами. Не маючи ані су, він мусив сплатити через 15 днів 30000 лір. Матері священика це завдавало безліч тривог. Отець Боско якось сказав їй:

– Скажи мені, мамо, якщо б у тебе були ці гроші, ти дала б мені їх?

– Авжеж!

– Тоді чому я повинен думати, що Господь, наш Небесний Отець, не великодушніший від тебе?

За вісім годин до закінчення терміну в отця Боско вже були потрібні гроші.

«Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього» (Книга псалмів 33:9)

 

Відстоюючи Папу

Розгнівавшись, Наполеон якось пригрозив папському посланцеві – кардиналові Консальві:

– Я зруйную папство!

Кардинал на те спокійно відповів:

– Це неможливо, мій пане. Впродовж 18 століть нам, священикам, завдали стільки прикрощів… Проте, якщо до цього часу, незважаючи ні на що, папство вистояло, то як зможете зруйнувати його ви – сам-один – за кілька років?

«І нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується; а якщо від Бога, то ви не можете знищити його» (Діяння св. апостолів 5:38,39)

 

Папа-оптиміст

Журналіст, який цікавиться статистикою, запитує Папу Івана XXІІІ:

– Скільки людей працює у Ватикані?

Папа, весело глянувши на нього, відповів

– Сподіваюся, що не менше половини!

Ах, діти!

За обідом батько розповідає дітям:

– Коли я був маленьким, моя мама була не настільки заможною, аби давати мені такі десерти, як їсте ви!

Діти:

– Тату, ти напевно дуже щасливий, що можеш тепер ласувати разом із нами!

Коріна

Якось Серж приїхав до мене на сильному підпитку. Із його невиразного словесного потоку мені вдалося вловити основне: дівчина, яку він кохає і яка від нього вагітна, завтра мусить зробити аборт, оскільки на цьому наполягає її мати. Подруга Сержа цього не хотіла, проте її вольова мати вирішила, що повинно бути саме так. Серж, довідавшись про це, напився з розпачу, і я б не наважився ручитися за нього, якщо б життя його дитини, яким він так дорожив, раптово обірвалось. Я негайно вирушив у дорогу, щоб поговорити з дівчиною.

Наштовхуюся на опір її матері. Відмовляюсь її слухати і на годину замикаюся разом із дівчиною, щоб обговорити справу. Дівчина не хоче аборту, проте мати переконує, що це єдиний вихід. Її аргументи: “Серж не має постійної роботи. Ти ще надто молода”. Ці аргументи поступово відступають: “Серж знайде роботу, а згодом і помешкання для вас”. На моє основне питання: “Чи кохаєш ти Сержа?” – вона відповіла: “Так, дуже. Я не змогла б жити без нього”. Це переважує все. “Отже, збережи дитину”.

Розлючена мати мусила відмінити візит своєї доньки до гінеколога, а через вісім місяців маленька Коріна зазирала у світ через шибку вікна. Вони називали її крихіткою любові.

Біла, як цвіт лілії, розумна, жвава, гарна, як ранкова зоря… Побачивши дівчинку напередодні Різдва, я сказав Сержеві та його дружині: “Вона трохи і моя”.

Вони не протестували. Щасливі у своєму затишному домі, вони раділи, що на їхньому шляху трапився впертий борець за життя – людина, яка відмовляється визнавати, що дозволений законом платний аборт є вирішенням усіх проблем людей.

Аборт, особливо у виняткових випадках, як при зґвалтуванні, є дуже складним рішенням. Потрібно зробити все, щоб запобігти загибелі дитини. В діалозі, в уважному вислуховуванні жінки, яка почуває себе в безвиході і вибирає вбивство, мені часто вдавалося знайти вирішення разом із співбесідницею. Гі Жільбер

Ось і діти – насліддя від Господа; нагорода від Нього – плід утроби. (Псалом 126:3)

Наступна

Незвичайні історії – Частина 5

Гімалайський птах У 1921 році в гімалайських лісах спалахнула пожежа. Її гасило багато людей, і ... Читати далі

Попередня

Незвичайні історії – Частина 3

Мати Елізабет За часів Другої світової війни мати Елізабет очолювала згромадження сестер у Ліоні. У ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *