Сподіваючись, що хтось дбатиме про ваше щастя, впевненість і добробут, ви ризикуєте повсякчас жити з гіркотою в душі. Інші ніколи не зможуть дати вам усе, чого ви потребуєте – класти такий тягар на їхні плечі безпідставно. Покладайтеся на Бога, будьте «самодостатніми» в Ньому і просіть у Нього все, що вам потрібно. Врешті-решт він наш сильний …
Пожитки уміють будити в нас жагу – жагу хотіти більшого. Ви хочете заробляти більше грошей, але невдовзі після підвищення платні вам її не вистачає. Ви прагнете придбати більший дім, але невдовзі після переїзду ви ловите себе на думці, що потребуєте додаткової спальні чи більшої кімнати для приймання гостей. Позбудьтеся «звички запасатися». Не купуйте того, що …
Усупереч тому, що ви можете думати, цілком імовірно, що ваші стандарти надто високі! Звісно, що ми в усьому хочемо бути якнайкращими і зробити якнайбільше! Ставлячи собі цілі, ми не хочемо надто полегшувати собі життя, щоб не розлінуватися. Нас так підганяє страх зробити замало, що ми підносимо щабель своїх сподівань вище, ніж усі чекають від нас. …
Мабуть, вас також виховували на «золотому правилі»: поводьтеся з іншими так, як хочете, щоб поводилися з вами. Істина, однак, полягає в тому, що ми ставимося до інших, як до себе. Якщо, наприклад, ви суворі до себе, то у вас будуть завищені вимоги і до інших. Тому вчіться любити себе, будьте добрі до себе, подобайтеся самі …
Невміння прощати собі призводить до того, що ви ніколи не будете прихильно ставитися до себе, а тому не зможете радіти компліментам, ставити собі цілі і втілювати мрії, а також спізнати ті життєдайні почуття, якими Бог наділив нас, щоб ми жили щасливим і радісним життям. Саме тому, якщо ви бажаєте прощати іншим людям, безумовно, треба прощати …
Одна з наших найбільших потреб – відчувати, що нас визнають і люблять такими, якими ми є. Але як ми можемо чекати такого визнання від інших, не поширивши його на себе? І як можна дійти до справжнього примирення з собою? Починати треба з усвідомлення і повсякчасного нагадування собі, що Бог приймає нас достоту такими, якими ми …
Ніколи не забуду того літа, коли моя Марічка школу закінчила. Скільки всього думала-передумала про неї тоді! Я, мабуть, не так переживала, як вродити її мала. А це! Як вона на іспити поїхала, то вже ми всі на вухах ходили, але потім! Результатів чекати – ото була мука. Це вам не те, що тепер: мобільні, Інтернет… …
– Мамусь, ма-а-а-а-м! Я теж хочу-хочу-хочу собі таку скриньку з казками! – усе не стомлювалося щебетати п’ятирічне дівча, укотре переглядаючи старенький мультфільм про домовичка Кузю. Невдовзі Лада отримала таку омріяну скриньку під новорічну ялиночку й бавилася з нею, ніби чудернацькі казки насправді живуть усередині. Вона відкривала її та заворожено вимальовувала кімнату неймовірними розповідями. Дитяча уява, …
– Оленко, мені ще півтори доби в тому потягу тарахтати, а зв’язок тут дуже млявий. І провідниця така сувора, щоки надуває, каже: «На полиці вже вкладайтеся». Я боюся, щойно на полицю вмощуся – вона мені бирку на пальця вчепить. А ще, Оленко, вона на хом’яка схожа… Пам’ятаєш ту мою мандрівку? Ні?! Тищо!.. Йой, вона наближається, …
Крізь сон чую, як за вікном уже активно шумлять машини, гадаю, година сьома. На кухні щось дзенькає… О, це вже синочок Гордік добрався до улюбленої шухлядки із чайними ложечками й по одній їх викидає (чомусь лівою рукою). Намацую порожню, але ще теплу частину ліжка – сьогодні чоловік точно потішить смачним сніданком. Час починати день! Твердо …
Притчі