Прихід Божого Сина у світ мусить викликати переворот у сумлінні людей. Стосовно Його особи та Його слова не може існувати жодного застереження. Його необхідно прийняти безумовно, з цілковитою вірою, і цьому не можуть завадити жодні звичаї, ідеології чи вчення, із Мойсеєвим законом включно. Зрозуміла річ, що поведінка і вимоги Ісуса приводять до кризи сумління в …
Взаємна християнська любов – це не просто моральний обов’язок, а насамперед участь у Божій любові і вияв нового життя. Вона є єдиним доказом правдивости їхньої віри, як говорить сам Ісус: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів. 13:35); це не якісь розумні книжки, а життя спільноти, що …
Визнання власного безсилля, що полягає насамперед у визнанні перед Богом свого реального становища Його сотворіння, – це перший крок, неодмінна умова для прийняття Його спасительного діяння. Бог є Отцем, і лише Він може дарувати життя, яким володіє, – життя вічне, досконале, повне і блаженне; але цей Його дар не завдячується нікому, окрім Нього єдиного та …
У правді християнської віри про друге пришестя Ісуса Христа в кінці часів та про нашу зустріч з Ним у кінці власного життя полягає вся християнська надія, сперта не на якесь туманне й сумнівне припущення, а на тверде переконання про неодмінність цієї зустрічі з Ісусом Христом, нашим Спасителем, нашим Богом. Поган і всіх тих, хто не …
Відомо, що «вирішальна» зустріч з Ісусом Христом відбудеться для кожного наприкінці його власного життя. Лише якщо вона буде втішною, то й остання зустріч у кінці світу стане початком вічного щастя, в якому візьме участь також і наше тіло. Але та остаточна зустріч приготовляється, так би мовити, іншими багатьма «зустрічами» християнина з Ісусом Христом у цьому …
Стосунки людини з Богом не зводяться лише до якоїсь системи теоретичних істин, що їх вона мусить прийняти, чи до якогось комплексу приписів, які наказують щось чи забороняють. Вона має передусім цілковито віддати себе в розпорядження Богові. Тому апостоли у відповідь на запитання слухачів закликають їх до «покаяння». Покаятися не означає чинити якісь важкі, покутні діла. …
Забобонність – це не комплекс фольклорних вірувань, як це трактують деякі особи. Забобонність давно виїхала з сільської місцевости, перетворившись на небезпечного супротивника. Якщо в минулому невдаха тішився чотирилистою конюшиною, яку знайшов по дорозі, то тепер він намагається стати щасливішим зовсім іншими засобами, які суперечать істинній вірі в Бога. Забобонність сьогодні вже не та, якою вона …
Віра в долю, сфабриковані схеми та стереотипи ментальности, намагання спростити все на світі, ірраціональні та безглузді вірування об’являють надзвичайну самотність та нещастя, які панують у людському серці з тієї миті, відколи вона втратила з поля зору життя майбутнє в Богові. Адже саме Він є єдиним та вічним джерелом життя, до якого людина завжди може звернутися, …
Слово «забобонність» скеровує нас до основної тривоги, яка турбує людське серце від початку існування людини, тобто до інстинкту самозбереження. Саме від початків світу людина винаходить обряди, магічні церемонії та забобонні ставлення, щоб спробувати підкорити собі те, що її лякає найбільше, – смерть. Надія та страх породжують магічну думку, яка створює ілюзію можливости передбачити події та …
Кілька років тому до мене прийшла одна жінка, щоб я благословив її на здоров’я. – Отче, я можу попросити вас про благословення, оскільки на мене чекає операція з видалення вузла з грудей? – Звичайно, – відповів я, поклав руку на її чоло і розпочав молитися. – Ні, отче! – вигукнула вона. – Ви покладіть руку …
Притчі