Притчі На початку християнської доби монастир Ессета став осередком, до якого прибувало багато людей, які, зрікшись усього майна, ішли жити в пустелю в околицях монастиря. Багато повчань цих людей було зібрано і опубліковано в різних книгах.
ЗОЛОТА СЕРЕДИНА
Чернець на ім’я Лука проходив через село в товаристві учня. До аскета звернувся старий чоловік:
– Святий чоловіче, як мені наблизитись до Бога?
– Розважайся. Хвали Господа своєю радістю, – такою була відповідь ченця.
І вони продовжили свій шлях. Згодом до них підійшов юнак:
– Що мені робити, щоб наблизитись до Бога?
– Не розважайся так багато, – сказав Лука.
Коли юнак віддалився, учень промовив:
– Здається, ви й самі добре не знаєте, повинні ми розважатися чи ні.
– Духовний пошук – це міст без поручнів над проваллям, – відповів Лука. – Якщо хтось тримається надто близько правого боку, я кажу йому: «Прийми ліворуч». А якщо лівого боку, я кажу: «Посунься праворуч». Бо крайнощі віддаляють нас від Дороги.
МІСТО ПО ІНШИЙ БІК ОКЕАНУ
Один відлюдник з монастиря Ессета підійшов до авви Теодора.
– Я точно знаю, якою є мета життя. Знаю, що просить Бог у людини, і мені відомо, який найкращий спосіб служити Йому. Однак, попри все це, я нездатний робити те, що мав би робити, аби служити Богові.
Авва Теодор довгий час мовчав.
Нарешті він сказав:
– Ти знаєш, що по інший бік океану є місто. Але ти ще не знайшов корабля, не підняв на борт свій багаж і не перетнув моря. То для чого говорити про це місто і про те, як нам слід ходити його вулицями? Знати мету життя або найкращий спосіб служіння Господу – замало. Застосовуй на практиці те, що ти знаєш, і дорога відкриється тобі сама собою.
ПОВОДЬСЯ ТАК, ЯК ІНШІ
Авва Пастор мандрував разом з одним ченцем з монастиря Ессета, аж ось їх запросили на вечерю. Господар будинку, для якого було великою честю приймати отців, велів подати найкраще, що було в домі.
Але монах тоді якраз постив; коли настав час вечері, він узяв одну горошину і став повільно її жувати. За всю вечерю він стільки й з’їв, що ту горошину.
Після вечері авва Пастор покликав його до себе і сказав:
– Брате, коли ти приходиш у гості до когось, не перетворюй свою побожність на образу. Наступного разу, коли поститимеш, не приймай запрошень на вечерю.
Чернець зрозумів те, що казав йому авва Пастор. З того часу, коли йому випадало бувати в гостях, він поводився так само, як і господарі.
ПОЛЬОВІ РОБОТИ
Хлопець перетнув пустелю і нарешті дістався до монастиря Ессета, що поблизу Олександрії. Там він попросив дозволу послухати одну з проповідей авви, і йому дозволили.
Того дня авва вів мову про важливість сільськогосподарських робіт.
Коли проповідь закінчилась, хлопець сказав одному з ченців:
– Я дуже вражений. Я думав, що почую духовну проповідь про чесноти і гріхи, а авва говорив тільки про помідори, зрошення і таке інше. У краї, звідки я родом, усі вірять, що Бог – це милосердя і що досить тільки молитися.
Монах посміхнувся і відповів:
– А тут ми віримо, що Бог уже зробив частину роботи, а нам належить продовжити її.
ЗАСУДЖЕННЯ БЛИЖНЬОГО
Один з монахів Ессета припустився серйозної помилки, і ченці покликали найрозумнішого відлюдника, щоб той виніс присуд.
Відлюдник відмовлявся, але вони так наполягали, що врешті він погодився прийти. Прибув він, несучи на плечах діряве відро, з якого сипався пісок.
– Я прийшов судити свого ближнього, – сказав відлюдник настоятелю монастиря. – Мої гріхи сипляться за мною, мов пісок із цього відра. Але оскільки я не дивлюся позад себе і не усвідомлюю власних гріхів, то мене покликали судити мого ближнього!
Послухавши його, ченці передумали застосовувати покарання.
ЯК БУТИ ПРИЄМНИМ ГОСПОДУ
Один послушник прийшов до авви Макарія і попросив у нього поради про те, як найкраще бути приємним Господеві.
– Піди на кладовище і спробуй образити померлих, – сказав йому Макарій.
Брат зробив те, що йому наказали, і наступного дня повернувся до авви.
– Вони тобі відповіли? – спитав авва Макарій.
Послушник відповів:
Ні.
– Тоді повернися на цвинтар і спробуй їх похвалити.
Послушник так і зробив. Того ж самого дня він повернувся до авви, який знову хотів знати, чи відповіли йому мертві.
– Ні, – сказав послушник.
– Щоб бути приємним Богові, чини так само, як ті померлі, – відповів Макарій. – Не зважай ні на зневагу, ні на похвалу людей. Так ти зможеш прокладати власний шлях.
ПІСЛЯМОВА: DESIDERATA (ПОБАЖАННЯ ЩАСТЯ)
Крокуй спокійно серед гамору та поспіху – пам’ятай, який мир може бути в тиші. Наскільки це можливо, не зрікаючись себе, зберігай добрі стосунки з людьми.
Спокійно та ясно проголошуй свою правду, слухай також те, що кажуть інші, навіть якщо вони говорять не надто розумно, – бо й у цьому є якийсь сенс.
Якщо порівнюватимеш себе з іншими, можеш стати гордим або зневіреним, бо завжди були й будуть гірші та кращі від тебе.
Радій як зі своїх успіхів, так і з планів.
Хай якою скромною була б твоя праця, виконуй її самовіддано та добросовісно. Повір: це справжня цінність проти мінливої долі.
Будь обережним у своїх починаннях, бо світ цей сповнений оман.
Але нехай це не заступить тобі справжніх чеснот: багато людей прагнуть високих ідеалів, а життя всюди сповнене геройства.
Будь собою й не опирайся почуттям. Не будь цинічним у любові, бо серед черствости й розчарувань вона єдина вічна як трава.
Приймай спокійно все, що несуть із собою літа, без гіркоти полишай те, що дарувала молодість. Зміцнюй силу духа, щоб у несподіваному нещасті стала для тебе щитом.
Лише не віддавай себе на поталу витворам уяви: багато-бо страхів породжують нудьга та самотність.
Дотримуйся необхідної дисципліни, але вмій бути лагідним до себе. Пам’ятай: ти – дитина Всесвіту й маєш право бути тут не менше, ніж зорі й дерева. І чи зрозуміло це тобі, чи ні – повір, що світ цей є таким, яким повинен бути.
Отож, будь у мирі з Богом, хай що б ти думав про Його існування, хай чим би займався і хай якими б були твої прагнення. У вуличному гаморі, у метушні життя збережи спокій своєї душі.
З усіма своїми пастками, втомою і втраченими мріями цей світ усе ж чудовий.
Будь уважним і намагайся бути щасливим.
Автор: Макс Ерманн
