Султанів сон

СКАТЕРТИНА

Молодий священик, якого щойно було призначено на перше місце свого служіння, прибув на початку жовтня в околиці Брукліна, штату Нью-Йорк, щоб заново відкрити церкву. Його сповнював захват від нових можливостей, що відкривалися перед ним.

Однак церква, яку він побачив, була в жалюгідному стані і потребувала суттєвого ремонту.

Він вирішив відслужити свою першу Службу Божу на Святвечір і поставив собі мету завершити всі роботи вчасно.

Священик важко працював: лагодив лавки, штукатурив стіни, фарбував їх і все решту, і до 18 грудня, з випередженням термінів, усі роботи були майже завершені.

Однак наступного дня здійнялася жахлива буря, яка повністю понищила околиці.

21 грудня священик пішов подивитись на церкву. Його серце стислось, коли він побачив, що вода просочилась крізь стелю, через що значна частина штукатурки площею 20 на 8 футів відпала з передньої стіни храму, якраз позаду амвона, залишивши діру на рівні голови.

Священик прибрав уламки з підлоги і, змушений відкласти Літургію на Святвечір, пішов додому.

Дорогою додому він помітив, що одна місцева крамничка проводить розпродаж з благодійною метою, і вирішив туди зайти. Серед уцінених товарів він побачив красиву скатертину ручної роботи, кольору слонової кістки, з вишуканими аплікаціями, прекрасними кольорами і вишитим по центру хрестом.

Її розмір був саме такий, щоб прикрити діру в передній стіні.

Священик купив її і повернувся назад до церкви. Уже почав падати сніг. Одна літня жінка бігла в протилежному напрямку, намагаючись наздогнати автобус, але врешті-решт відстала.

Священик запросив її зачекати в церкві, де було опалення, наступного автобуса, який прибуде тільки через 45 хвилин. Пані сіла на лавку, не звертаючи увагу на отця, поки той шукав драбину, гачки і все решту, щоб повісити куплену скатертину на стіну.

Священик очам не міг повірити, так гарно вона виглядала і так чудово покривала проблемне місце. Тоді він поглянув на жінку, яка підходила до нього центральним проходом.

Її обличчя було блідим, як стіна. «Отче, де ви взяли цю скатертину?» Священик їй пояснив. Жінка попросила перевірити, чи в правому нижньому кутку немає вишитих ініціялів «ЕГБ».

Вони справді там були. То були ініціяли цієї жінки, вона вишила скатертину 35 років тому в Австрії.

Незнайомка не могла повірити, коли священик розповів їй, як він придбав скатертину. Жінка пояснила, що перед війною вона та її чоловік заможно жили в Австрії. Коли прийшли нацисти, вона змушена була тікати. Чоловік повинен був піти вслід за нею наступного тижня. Однак її схопили і відправили у в’язницю, вона ніколи більше не бачила ні свого чоловіка, ні свого будинку.

Священик відвіз жінку додому своїм автом і запропонував їй у подарунок скатертину, але вона відмовилась, сказавши, що це найменше, що вона могла б для нього зробити.

Жінка була вдячна священику, бо жила по інший бік Стейтен-Айленду[1] і бувала в Брукліні вдень, коли працювала прибиральницею.

Якою чудовою вдалася Різдвяна Служба Божа! Церква була майже повною. Музика і дух, які в ній панували, були неймовірними.

Наприкінці Святої Літургії священик прощався з усіма біля дверей, і багато людей запевняли, що прийдуть знову.

Один літній чоловік, якого священик упізнав, бо він жив по сусідству, залишався сидіти на одній із лавок і дивитися перед собою. Священик уже вкотре запитував себе, чому той не йде з церкви. І раптом чоловік запитав отця, звідки взялася та скатертина, яка висіла на передній стіні. Вона достоту виглядала саме так, як скатертина, яку багато років тому в Австрії вишила перед війною його дружина; невже бувають такі дві однакові скатертини?

Чоловік розповів, як прийшли нацисти і як він змусив дружину тікати, щоб вона була в безпеці, і він сам був готовий утікати вслід за нею, та його арештували і відправили у в’язницю. За всі ці 35 років він ніколи так і не побачив ні своєї дружини, ні домівки.

Священик запитав у чоловіка, чи бажає він прокататися автом разом із ним.

Вони рушили автомобілем у Стейтен-Айленд і зупинились перед будинком, куди трьома днями раніше отець підвозив незнайомку.

Він допоміг чоловікові піднятися сходами на третій поверх, де мешкала та жінка, подзвонив у двері і став свідком найпрекраснішої різдвяної зустрічі, яку тільки міг собі уявити.

Це була реальна історія, яку розповів отець Роб Рейдом.

Чудова історія, яка підтверджує, що випадковостей не буває.

БОГ чинить нас Своїм знаряддям!!!

Бог працює в таємничий спосіб…

СУЛТАНІВ СОН

Одному султану наснилось, що в нього повилітали всі зуби.

Прокинувшись, він послав по мудреця, щоб той розтлумачив його сон.

– Яке нещастя, мій володарю! – вигукнув мудрець. – Кожен зуб, що випав, символізує втрату родича Вашої Величности.

– Що за зухвальство! – вигукнув розлючений султан. – Як ти насмілюєшся говорити мені подібні речі? Геть звідси!

Він покликав охорону і наказав дати чоловікові сто батогів.

Згодом звелів привести іншого мудреця і також йому розповів свій дивний сон.

Той, уважно вислухавши султана, сказав:

– Пресвітлий пане! Велике щастя судилося Вашій Величності. Сон означає, що ви переживете усіх своїх родичів.

Обличчя султана просвітліло від широкої посмішки, і він наказав дати тому мудрецеві сто золотих монет.

Коли мудрець виходив із палацу, один з придворних сказав йому з захопленням:

– Це неймовірно! Ваше трактування сну було таким самим, що і в першого мудреця. Не розумію, чому першому дали сто ударів батога, а вам – сто золотих монет.

– Затям добре, друже мій, – відповів другий мудрець, – усе залежить від форми, в якій щось говориш…

Один із найбільших викликів людства – це навчитися спілкування.

Від спілкування дуже часто залежить щастя чи нещастя, мир або війна. Те, що в будь-якій ситуації належить говорити правду, – немає жодного сумніву, але форма, в якій її часом повідомляють, може в деяких випадках створювати великі проблеми.

Невідомий Автор

Правду можна порівняти з коштовним каменем. Якщо ми кинемо її комусь в обличчя, вона може поранити, але якщо ми вставимо її в делікатну рамку і подаруємо з любов’ю, її, звичайно, приймуть із вдячністю.

 

[1] Стейтен-Айленд – округ у місті Нью-Йорк, штату Нью-Йорк у США. – (Прим. пер.)

Наступна

Притчі отців-пустельників

На початку християнської доби монастир Ессета став осередком, до якого прибувало багато людей, які, зрікшись ... Читати далі

Попередня

Важкий хрест

МОРОЗИВО ДЛЯ ДУШІ Минулого тижня я повела своїх дітей до ресторану. Мій шестирічний син спитав, ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *