Притчі 
Один робітник зайшов до господаря і каже:
– Пане! Чому ти мені платиш всього п’ять копійок, а Івану завжди п’ять карбованців?
Той дивиться у вікно і каже:
– Бачу я, хтось їде. Начебто сіно повз нас везуть. Вийди подивися.
Вийшов працівник. Зайшов знову і говорить:
– Правда, пане. Ніби сіно.
– А не знаєш звідки? Може, із Семенівських лугів?
– Не знаю.
– Піди і дізнайся.
Пішов працівник, невдовзі повернувся:
– Пане! Точно, із Семенівських.
– А не знаєш, сіно першого чи другого покосу?
– Не знаю.
– Так сходи дізнайся!
Вийшов працівник. Повертається знову:
– Пане! Першого покосу!
– А не знаєш, по чому?
– Не знаю.
– Так сходи дізнайся.
Сходив. Повернувся і каже:
– Пане! По п’ять карбованців.
– А дешевше не віддають?
– Не знаю.
У цей момент входить Іван і каже:
– Пане! Повз нас везли сіно із Семенівських лугів першого покосу. Просили по п’ять карбованців. Сторгувалися по три за віз. Я їх загнав у двір, і вже розвантажують.
Пан звернувся до першого працівника і запитав:
– Тепер ти зрозумів, чому кожному з вас стільки платять?
Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим, що він робив, живучі в тілі, добре або лихе. (Друге послання до Коринф’ян св. ап. Павла 5:10)