Притчі Один подвижник, бачачи неправду, що існує у світі, благав Бога і просив відкрити йому причину, чому праведні і благочестиві люди попадають у біду і несправедливо мучаться, тоді як неправедні і грішні збагачуються і живуть спокійно. Коли подвижник молився про одкровення цієї таємниці, почув голос, що промовляв:
– Не випробовуй того, чого не розумієш, бо суд Божий – неосяжний. Але оскільки ти дуже хотів пізнати, спустися у світ, і сиди в одному місці, і сприймай те, що побачиш. Тоді зрозумієш з цього досвіду малу частину з Божих судів.
Почувши це, старець спустився з обережністю у світ і прийшов до однієї галявини, повз яку проходила дорога. Неподалік там було джерело і старе дерево, в дуплі якого старець добре сховався. Незабаром під’їхав один багатий чоловік на коні. Зупинився біля джерела попити води і відпочити. Коли напився, вийняв з кишені гаманця з сотнею золотих і перераховував їх. Порахувавши, хотів повернути його на своє місце, але не помітив, як гаманець випав у траву.
Він поїв, відпочив, поспав і потім, сівши на коня, звідти поскакав. Скоро прийшов другий перехожий до джерела, знайшов гаманця з дукатами, узяв його і побіг полями.
Пройшло трохи часу, і показався інший перехожий. Будучи втомленим, зупинився і він біля джерела, набрав води, вийняв хліб із хустки і сів їсти. Коли той бідняк їв, показався багатий вершник, розлючений, із гнівним обличчям, і накинувся на нього. З ярістю кричав він, щоб той віддав йому його гаманця.
Бідняк, не маючи поняття про гаманця, клявся, що не бачив його. Але сильно розлючений вершник, почав його батожити і бити, поки не вбив. Обшукав увесь одяг бідняка, і нічого не знайшовши, побіг геть у розпачі.
Старець усе бачив з дупла і дивувався. Шкодував і плакав про неправедне вбивство і молився Богові, кажучи:
– Господи, що означає ця воля Твоя? Скажи мені, прошу Тебе, як Ти терпиш таку неправду. Один загубив гаманця, другий його знайшов, а третій був убитий ні за що.
Тоді як старець молився із сльозами, зійшов Ангел Господній і сказав йому:
– Не засмучуйся, старче, і не думай, що це сталося нібито без волі Божої. Але з того, що трапляється, одне буває за попущенням, друге для покарання (напоумлення), а третє задля людського спасіння. Отже, слухай:
– Той, хто загубив гаманця, – сусід того, хто його знайшов.
Останній мав сад, вартістю сто монет. Багатий, оскільки був жадібним, примусив віддати йому сад за п’ятдесят. Бідняк той, не знаючи, що робити, просив Бога про справедливість. Тому Бог влаштував, щоб воздалося йому вдвічі.
Другий бідняк, який нічого не знайшов і був убитий несправедливо, одного дня сам скоїв вбивство. Проте щиро каявся і решту життя поводився по-християнськи. Безперестанно благав Бога простити його за вбивство і говорив: “Боже, таку смерть, яку скоїв я, ту ж саму дай мені!” Звичайно, Господь наш простив його вже з того моменту, коли він щиро покаявся. Тим більше, що він не лише піклувався про дотримання Його заповідей, але хотів навіть спокутати свою стару провину. Так, почувши його, Господь дозволив померти йому насильницьким шляхом – як той благав – і прийняв до Себе у вічні оселі.
Нарешті, третій, багатий, який загубив гаманця та скоїв вбивство, був покараний за сріблолюбство. Попустив йому Бог впасти в гріх вбивства, щоб заболіла душа його і прийшла до покаяння. З цієї причини він зараз залишає світ і йде стати ченцем!
Отже, де, в якому випадку, бачиш ти, що Бог був несправедливим, або жорстоким, або безжальним? Тому надалі не випробовуй Промислу Божого, бо Господь поступає праведно, тоді як ти вважаєш все це неправильним. Знай також, що багато звершується у світі по волі Божій з причин, про які люди не знають. Отже, слід казати: “Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої“. (Псалом 118: 137).
