Здатність стати одним з іншою людиною охоплює всі аспекти життя і є найвищим проявом любові. Живучи так, ми помираємо для себе самих, для власного «я» і для всякої духовної прив’язаності. Так можна осягнути оте «нічого свого», до якого прагнуть усі великі духовні вчення, і оте звільнення від себе заради любові, яке реалізується в прийнятті іншого. …
Стати одним. Що ж означають і чого вимагають ці два маленьких слова, які настільки важливі, що становлять найголовніший спосіб любити? Неможливо пройнятися становищем брата і збагнути його, зрозуміти, розділити братів біль, якщо наш дух сповнений занепокоєння, осуду, тривоги з будь-якого приводу. Щоб «стати одним» із ближнім, потрібно мати вбогий дух, бути вбогими духом. Лише тоді …
У мистецтві любити є один пункт, який навчає, як втілити в життя справжню любов до людей. Це проста формула, що складається лише з двох слів: стати одним. Стати одним з іншими означає взяти на себе їхні тягарі, прийняти їхні думки, розділити їхні страждання та їхні радощі. Дорога, яку пройшов Бог «Для немічних був як немічний… …
Якщо ми залишаємося байдужими чи безмовними перед потребами нашого ближнього як на рівні матеріальних, так і на рівні духовних благ, то ми не можемо казати, що любимо свого ближнього, як самих себе. Ми не можемо казати, що любимо його так, як його полюбив Ісус. Власне кажучи, люди, які хочуть брати за приклад любов, якої нас …
«Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 19:19). Тут і виникає постійна напруга, бо для нашої природи властиво любити самих себе. У новинах часто розповідають про якісь нещастя, землетруси, циклони, які несуть за собою жертви, поранених, бездомних. Але одна річ бути одним із них, а інша – не бути ним. І навіть якщо ми можемо …
«Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм» (Мф. 7:12). Кожного ближнього, якого ми зустрічаємо впродовж дня, саме так і слід любити. Уявімо себе в його становищі й поставмося до нього так, як би ми хотіли, щоб поставилися до нас, якщо б ми опинилися на його місці. У будь-якій обставині …
Ще однією загальновідомою характерною рисою любові, яка згадується в усіх священних книгах – якщо жити нею, то цього буде досить, щоб перетворити цілий світ на велику родину, – є любити когось, як самих себе, робити іншим те, що ми б хотіли, щоб робили нам, і не робити іншим того, чого б ми не хотіли, щоб …
У першому фоколяре[1] ми набули такого життєвого досвіду, який допоміг нам застосувати принцип «любити першими» на практиці. Групі дівчат, особливо на початках, не завжди було легко жити радикальністю любові. Ми були такими самими людьми, як інші – хоч нас і підтримував особливий Божий дар започаткування Руху – і тому навіть наші стосунки могли вкриватися пилом, …
У людській любові загалом люди люблять тому, що люблять їх; і навіть коли сама любов є красивою, людина любить в іншій щось від себе. У людській любові є завжди щось егоїстичне: іноді людина починає любити тоді, коли до цього її спонукає якийсь інтерес. Любов же божественна, надприродна, є безкорисливою і любить першою. Якщо ж ми …
Божа любов взяла на себе ініціативу і полюбила нас тоді, коли ми ще були далеко не приємні («мертві через гріх»). Ця думка оживляє в моїй пам’яті початок нашого Руху, коли Бог запалив у нашому серці «іскру» нашого великого Ідеалу. Хіба ми тоді, посеред страждань і розрухи, спричинених війною, могли знайти когось іншого, хто б захотів …
Притчі