Притчі 
Покоління, яке пережило вже стільки нещасть, світових воєн та атомних бомб, зіткнулося з іншим явищем, яке обмежує переваги похилого віку. Йдеться про те, що сучасний світ змінюється зі шаленою швидкістю. Це засвідчують численні соціологічні та економічні дослідження. І, на жаль, вони не помиляються.
В епохах, коли звичаї, методи, знаряддя, якими користувалися люди, підлягали повільним і майже непомітним змінам, старша людина мала не лише час на те, щоб набути цінного досвіду, а й не мусила боятися, що молоді здобудуть більші знання, а їй доведеться почуватися гіршою порівняно з тими, хто зростає і формується в нових умовах.
Два чи три покоління тому старша людина не була змушена змагатися з проблемою «поширення знань», аби не пасти задніх. Людині похилого віку також не доводилося постійно вчитися, кілька разів у житті змінювати професію, як про це говорять сучасні соціологи, бездумно радіючи зі свого відкриття, так ніби цей процес їх не стосується.
Колись старші люди не стикалися з такими викликами технічного прогресу, як обслуговування комп’ютера. Їм не доводилося терпіти зневагу і відчувати приниження, заздрісно дивлячись, як молоді люди вчаться користуватися сучасними приладами. Молодь вчиться цього з дитинства, натомість люди похилого віку зіткнулися з цими новинками в зрілому віці, коли засвоєння нових знань дається не так легко.
Визнаймо це: надто численні нові технології викликають у старших людей недовіру, часом навіть страх, хоча вони й намагаються маскувати це байдужістю чи зневагою
