Один юнак дуже гордився тим, що в нього багато приятелів.
Коли він вирішив одружитися, весілля взявся готувати його батько. Окрім іншого, батько також розсилав запрошення.
Однак у день весілля жоден з приятелів нареченого так і не прийшов. Хлопець розсердився і кинувся до батька з претензіями:
– Чому ти не запросив моїх приятелів?
Батько відповів:
– Я запросив. Тільки в листи замість запрошень я поклав записки з проханням про допомогу…
Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину. Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів. (Псалом 117:8,9)